Народився у 30-тих роках XVII ст. у містечку Уланів (нині – Хмільницький район Вінницької області) у сім'ї священика Микити та Марії Углицьких — українських православних шляхтичів з роду Полоницьких-Углицьких. Благочестя, що панувало в його домі, благотворно сприяло духовному розвитку хлопчика. З дитинства він вирізнявся лагідністю і старанністю до молитви. Природні здібності його розкрилися в Києво-Братській Богоявленській школі. У роки навчання остаточно виявилося покликання Феодосія до чернечого подвигу: весь вільний від занять час він віддавав молитві і читанню Святого Письма. За ці ж роки склалося у нього і послідовне православне богословське розуміння віри, оскільки Києво-Братська Богоявленська школа була в той час провідним центром боротьби Православ'я проти нападок католицького духовенства, єзуїтів і уніатів.
Незабаром після закінчення школи майбутній святитель прийняв чернечий постриг у Києво-Печерській Лаврі з ім'ям Феодосій (на честь засновника Лаври). Цього подвижника він вважав, поряд з преподобним Антонієм Печерським, своїм особливим Небесним покровителем. Молодий чернець, прагнучи до усамітнення, покинув Київ і оселився у віддаленому Крупицькому Батуринському монастирі Чернігівської єпархії, що славився суворим чернечим життям. Там він був посвячений у сан ієромонаха.
У 1662 році за свою духовну мудрість і суворе подвижницьке життя Феодосій був призначений ігуменом в Корсунський монастир Київської єпархії, а в 1664 році - настоятелем стародавнього Києво-Видубицького монастиря. Своїми духовними даруваннями і непересічністю ігумен Феодосій здобув особливу прихильність Преосвященного архієпископа Чернігівського Лазаря (Барановича). У 1688 році ігумен Феодосій був призначений священноархімандритом і настоятелем Чернігівського Єлецького монастиря. Досвідчений в справах організації чернечого життя, він багато зробив для духовного зміцнення монастиря.
За клопотанням Преосвященного Лазаря в 1692 році архімандрит Феодосій був хіротонізований на єпископа на Чернігівську кафедру, з возведенням в сан архієпископа, і тимчасово керував Чернігівською єпархією спільно з Преосвященним Лазарем. Після преставлення Преосвященного Лазаря (13 вересня 1693) святитель Феодосій недовго керував Чернігівською єпархією. Після його смерті († 5 лютого 1696) на Чернігівську кафедру був призначений святитель Іоан (Максимович; † 1715, пам'ять 10 червня), його учень і наступник, якому святитель Феодосій особливо протегував в архіпастирському окормленні дітей нашої Церкви не тільки в Чернігові, а й в Сибіру в його важкому місіонерському подвигу.
Про надзвичайну скромність святителя Феодосія як особливе благодатне дарування свідчило все його подвижницьке життя і потаємна допомога тим, хто приносив йому молитви.
Прославлення святителя Феодосія відбулося 9 вересня 1896 року.
Належить до Собору Вінницьких святих.