Святитель Кирил, архієпископ Олександрійський, походив із знатної і благочестивої християнської сім'ї та був по матері племінником відомого Феофіла, архієпископа Олександрійського (385-412). Він здобув хорошу світську освіту, глибоко вивчив Священне Писання і набув досвіду подвижника, проживши 6 років у скиту святого Макарія в Нітрійських горах. Архієпископ Феофіл висвятив його в сан архідиякона і доручив йому виголошувати проповіді. Після смерті архієпископа Феофіла святий Кирил був одноголосно обраний на патріарший престол Олександрійської Церкви. За роки первосвятительства йому довелося вести постійну боротьбу з проблемами в церковному житті. Одразу ж після вступу на кафедру святитель Кирил був змушений боротися з розколом новаціан, які фактично відкидали таїнство покаяння, вважаючи, що людину, яка впала після хрещення в тяжкий гріх, не слід приймати до церковного спілкування, і тільки вторинне хрещення нібито може змити такий гріх. Розкол новаціан виник у Римі в середині ІІІ століття, і під час правління святого Кирила вони мали в Олександрії численних прихильників на чолі з єпископом Феопемптом. Святитель Кирил, переконавшись у помилковості вчення новаціан, сприяв їх вигнанню з Олександрії.
У боротьбі із залишками язичництва святитель Кирил розпорядився перенести мощі святих мучеників Кира та Іоана († 311) у село Мануфин, поблизу Олександрії, на місце, де колись було язичницьке капище. Тут був збудований християнський храм і засвідчені згодом численні чудесні зцілення, що звершувались біля мощей святих мучеників.
Наполегливу і довгу боротьбу довелося витримати святителю Кирилу з непримиренними противниками християнства з юдеїв, які мали численні поселення в Олександрії та її околицях ще з часів Олександра Македонського (IV ст. до Р.Х.). Олександрійські юдеї проявляли велику активність у боротьбі з християнством, організовували смути і хвилювання. Під час одного з таких хвилювань була замучена знаменита Іпатія, відома своєю освіченістю і любов'ю до наук. Юдеї налаштували проти святителя Кирила правителя Олександрії єпарха Ореста, який віддавав на страждання і навіть смерть багатьох його прихильників. Неодноразово святитель Кирил звертався зі скаргами на несправедливість до імператора Феодосія Молодшого (408-450). З великими труднощами, через довгий час йому вдалося досягти зміщення єпарха і вигнання юдеїв з міста.
Але найбільш за все святитель Кирил був відомий як захисник Православ'я в боротьбі з єрессю Несторія, яка виникла у ті роки.
Несторій, пресвітер Антіохійської Церкви, в 428 році був обраний на патріарший престол Константинополя. Він мав репутацію аскета і взагалі людини доброчесної і твердої в Православ'ї. Однак, ставши патріархом, Несторій почав проповідувати лжевчення про те, що в Христі Божество і людство пов'язані не іпостасно, отже, Діва Марія народила лише людину Ісуса, в якому Божество перебувало як у храмі. Тому Несторій особливо сильно був проти назви Пресвятої Діви Богородицею, стверджуючи, що її слід називати Христородицею.
Святитель Кирил досить енергійно виступив на захист Православного віровчення проти єресі. Спочатку він написав самому Несторію послання в доброзичливому тоні, спонукаючи відмовитися від єретичного вчення. Потім були написані послання Константинопольському кліру, імператору Феодосію і його сім'ї, Папі Римському Целестину та іншим патріархам, а також послання деяким монастирям.
Тим часом Несторій почав відкрито звершувати гоніння православних, а один з його прихильників, єпископ Дорофій, з церковного амвона наклав анафему на тих, хто називав Діву Марію Богородицею. Через широке поширення єресі Несторія імператор Феодосій був змушений скликати у 431 році в Ефесі Третій Вселенський Собор. На Собор прибуло близько 200 єпископів, в тому числі і святитель Кирил з 50 єпископами Єгипту. Несторій не погоджувався на відкриття Собору, чекаючи єпископа Іоана Антіохійського та інших 16 єпископів Сирії. Однак Собор все ж розпочав проводити свої засідання; головував на ньому святитель Кирил. Псевдовчення Несторія було розглянуто і засуджено. Однак Несторій не підкорився, він скликав свій лжесобор разом з сирійськими єпископами і на ньому проголосив святителя Кирила «єретиком». Смута посилювалася. За доносом прихильників Несторія імператор ув'язнив святителя Кирила і єпископа Мемнона Ефеського, так само як і Несторія. Але незабаром справедливість восторжествувала: святитель Кирил був звільнений, а Несторія позбавили сану і заслали в Лівійську пустелю, де він через деякий час помер.
Перед смертю його язик, яким він хулив Матір Божу, покрився виразками і був з'їджений червою.
Борючись з єретиками і відкритими ворогами Церкви, святитель Кирил вмів мудро і обережно виправляти неправильні думки тих, хто ухилявся від істини не зі злого наміру, а через свою простоту і нерозуміння. Так, один старець в Нижньому Єгипті, подвижник високого життя, вважав, що Мелхиседек, старозавітний праведник, був Сином Божим.
Святитель Кирил запросив його до себе і, знаючи, що старець творить чудеса і Бог виконує будь-яке його прохання, попросив його вирішити непорозуміння, яке нібито виникло і помолитися Богу, щоб Господь відкрив йому, хто ж Мелхиседек Син Божий чи проста людина. Старець помолився і через три дні Господь відкрив йому істину.
Однак і сам святитель Кирил не уникнув неправильних думок і помилок. Так, під впливом свого дядька, архієпископа Феофіла, противника святителя Іоана Золотоустого, святитель Кирил був довгий час упередженим проти великого проповідника. Багато видатних діячів Церкви того часу переконували святителя Кирила змінити свою неправильну думку. Преподобний Ісидор Пелусіот († близько 436-440), зокрема, писав: «Пристрасть недалекоглядна, а ненависть зовсім нічого не бачить. Тому, якщо ти бажаєш бути чистим від того та іншого недоліку, не виголошуй необдуманих вироків, але віддавай діяння на справедливий суд, тому що і Бог, Який знає все перш, ніж прийде виконання, людинолюбно благозволив зійти з небес і бачити крик содомський (Бут. 18, 20), навчаючи нас робити все за точним дослідженням». Святитель Кирил був напоумлений звище чудесним чином: уві сні він побачив Божу Матір, оточену сонмом ангелів і святих, серед яких був і святитель Іоан Золотоустий. Коли святитель Кирил захотів поклонитися Богородиці, святитель Іоан Золотоустий перешкодив йому. Тоді Сама Цариця Небесна почала клопотати перед святим Золотоустом, щоб він простив святителя Кирила, який згрішив через незнання. Святитель Іоан уві сні пробачив святителя Кирила, який після сну розкаявся в недружніх почуттях до такого угодника Божого.
Тридцять два роки пробув святитель Кирил на Олександрійській кафедрі; за цей час він написав багато творінь догматичного характеру. Такими є 5 книг проти Несторія, «Скарб», написаний проти єресі аріан і євноміан, 2 твори про Святу Трійцю, про втілення, проти антропоморфітів. З тлумачень на Священне Писання найбільш відомі тлумачення на Євангеліє від Луки, на книги пророка Ісаї та Пісня Пісень. З повчальних творінь святителя Кирила широкого поширення набуло «Слово про вихід душі».