Про мученицьку кончину святого Іоана Хрестителя на 32 році після Різдва Христового оповідають євангелісти Матфей (Мф. 14: 1-12) і Марк (Мк. 6: 14-29).
Після Хрещення Господнього святий Іоан Хреститель був ув'язнений Іродом Антипою, чвертовласником, правителем Галілеї. (Після смерті Ірода Великого римляни розділили територію Палестини на чотири частини і в кожній частині поста-вили правителем свого ставленика, Ірод Антипа отримав від імператора Августа в управління Галілею.) Пророк Божий відкрито викривав Ірода за те, що, залишивши законну дружину, дочку аравійського царя Арефи, він беззаконно жив з Іродіадою, дружиною свого брата Филипа (Як. 3:19,20). У день свого народження Ірод влаштував бенкет вельможам, старійшинам і тисячникам. Дочка Іродіади Соломія танцювала перед гостями і догодила Іродові. У подяку дівчині він присягнувся дати все, чого тільки попросить вона, навіть до половини свого царства. Негідна танцівниця за порадою своєї злісної матері Іродіади просила дати їй негайно ж на блюді голову Іоана Хрестителя. Ірод засмутився. Він боявся гніву Божого за вбивство пророка, якого сам раніше слухався. Боявся він і народу, який любив святого Предтечу. Але через гостей і необережну клятву він повелів відрубати голову святому Іоану і віддати Соломії. За переданням, вуста мертвої голови проповідника покаяння ще раз відкрилися і вимовили: «Ірод, і не годиться тобі мати жінку Филипа, брата твого». Соломія взяла блюдо з главою святого Іоана і віднесла своїй матері. Шалена Іродіада проколола язик пророка голкою і закопала його святу голову в нечистому місці. Але благочестива Іоана, дружина урядника Іродового Хузі, поховала святу голову Іоана Хрестителя в глиняній посудині на горі Єлеонській, де в Ірода була власна ділянка землі (знайдення чесної глави святкується 9 березня). Святе тіло Іоана Хрестителя взяли тієї ж ночі його учні й поховали в Севастії, там, де звершилося злодіяння. Після вбивства святого Іоана Хрестителя Ірод продовжував правити ще якийсь час. Понтій Пилат, правитель Юдеї, посилав до нього зв’язаного Ісуса Христа, над Яким він насміявся (Як. 23, 7-12).
Суд Божий відбувся над Іродом, Іродіадою і Соломією ще за їхнього земного життя. Соломія, переходячи взимку річку Сикорис, провалилася під лід. Лід здавив її так, що вона висіла тілом у воді, а голова її перебувала над льодом. Подібно до того, як вона колись танцювала ногами по землі, тепер вона, немов танцююча, виробляла безпорадні рухи в крижаній воді. Так вона висіла до тих пір; поки гострий лід не перерізав її шиї. Труп її не був знайдений, а голову принесли Іроду з Іродіадою, як колись принесли їм главу святого Іоана Предтечі. Аравійський цар Арефа в помсту за безчестя своєї дочки рушив військо проти Ірода. Зазнавши поразки, Ірод піддався гніву римського імператора Кая Калігули (37-41) і був разом з Іродіадою засланий в ув’язнення до Галлії, а потім в Іспанію. Там вони були поглинені землею.
На згадку усікновення глави святого Іоана Хрестителя Церквою встановлено свято і строгий піст як вираз скорботи християн про насильницьку смерть великого Пророка.