Священний Синод Української Православної Церкви (Православної Церкви України) засвідчує, що російська держава, яка внаслідок збройного вторгнення тимчасово окупувала частину території України, є відповідальною за систематичне порушення на окупованих територіях основних прав і свобод людини, включаючи фактичне ігнорування права на свободу совісті та віросповідання. Відмова українських священнослужителів та вірних, які опинилися в окупації, від співпраці з російською владою, від виконання її беззаконних вимог, має наслідком заборону на діяльність релігійних організацій, переслідування і терор щодо священнослужителів і активних членів громад, включаючи викрадення, арешти, тортури та інші акти фізичного і психологічного насильства, ув’язнення, депортацію.
Глибоким болем відгукнулося в наших серцях вбивство замученого російськими окупантами до смерті протоієрея Степана Ярославовича Подольчака, настоятеля парафії Православної Церкви України в селищі Каланчак Скадовського району Херсонської області. 13 лютого 2024 р. він був викрадений окупантами зі свого помешкання, а 15 лютого його дружину було викликано на впізнання тіла вбитого. Протягом попереднього часу представники окупаційної влади неодноразово тероризували священника і громаду, вимагали їхнього переходу в юрисдикцію російського патріархату.
Численні акти терору, залякування, переслідувань, тортур або погроз тортурами та інші види систематичних порушень основних прав людини на окупованих територіях вчиняються російськими окупантами не лише щодо священнослужителів Православної Церкви України і членів їхніх родин, активних членів громад. Їх зазнають практично всі служителі та вірні українських релігійних громад, які не виявляють публічного схвалення російської окупації українських земель. Про це заявляють представники українських католицьких громад східного та латинського обрядів, протестантських і євангельських об’єднань, мусульманських та юдейських спільнот. Ці факти зафіксовані у документах незалежних правозахисних організацій, зокрема Інституту релігійної свободи (Київ).
Частиною політики систематичного утиску релігійної свободи на тимчасово окупованих російською державою українських землях є примусове рішення про зміну юрисдикції православних релігійних громад і включення їх безпосередньо до структур РПЦ з прямим підпорядкуванням Московській патріархії, а не Митрополії у Києві, яку очолює митрополит Онуфрій (Березовський). Подібна практика щодо примусового включення українських релігійних громад і об’єднань у російські релігійні структури здійснюється і щодо інших сповідань.
Московська патріархія та особисто її очільник Кирил (Володимир Гундяєв) є співвідповідальними за російський терор і релігійні гоніння на тимчасово окупованих територіях України. Адже вони систематично публічно підтримують, схвалюють, благословляють, заохочують і виправдовують агресивну політику кремлівського режиму, російські військові злочини на українській землі. Фактично структура Московської патріархії, як і структури інших головних релігійних об’єднань у російській державі, стали частиною державного апарату, є цілком залежні від російської влади та виконують її злочинні накази.
Священний Синод Православної Церкви України продовжує наполягати на необхідності широкого міжнародного і релігійного, і суспільного та державного засудження як самої практики повної інтеграції основних російських релігійних об’єднань в структуру кремлівської диктатури та заохочення і виправдання ними злочинів цього терористичного режиму, так і конкретно винних в цьому осіб. Підлягає міжнародним санкціям, осудженню та позбавленню патріаршого престолу РПЦ її нинішній очільник Кирил (Володимир Гундяєв). Московська патріархія повинна бути так само міжнародно засуджена за сприяння злочинам російської держави, як була осуджена Голландська реформатська церква у Південній Африці, яка підтримувала злочинну систему апартеїду в цій країні, а також німецькі конфесії, які підтримували і виправдовували нацистський режим.
Враховуючи все це, а також беручи до уваги беззаперечний факт, що основні релігійні об’єднання в російській державі де-факто і на рівні керівних структур, і на рівні особисто їхніх керівників повністю інтегровані в систему російської тоталітарної влади, провадять її злочинну політику як у самій країні, так і поза її межами, зокрема сприяють російській військовій агресії проти України, заохочують та виправдовують її – моральний обов’язок віруючих та релігійних громад в Україні повністю позбутися будь-якої підлеглості цим російським де-факто державним структурам. В першу чергу це стосуються підлеглості українських православних громад структурі Російської Православної Церкви. Подальше перебування у підлеглості Московській патріархії є моральною співучастю в її гріхах та злочинах, завдає шкоди і Православній Церкві, і українському народові.
Тому ми закликаємо всі православні громади в Україні, які дотепер з будь-яких причин ще зберігають приналежність до структур Московської патріархії, які продовжують визнавати Кирила (Володимира Гундяєва) своїм патріархом і у якості свого релігійного зверхника, а не заблудлого грішника і беззаконника, прославляють його на своїх богослужіннях – якнайшвидше припинити це. Нехай для всіх православних в Україні Гундяєв і очолювана ним патріархія будуть за настановою Христовою «як язичник і митар» (Мф. 18:17).
Як Священний Синод помісної Православної Церкви України вкотре засвідчуємо, що Московський патріархат і будь-які його структури та представники не мають в Україні ніякої канонічної влади і юрисдикції. Тому ніякі відлучення, заборони, рішення про позбавлення сану чи інші подібні дії, видані архієреями Московського патріархату в Україні щодо духовенства і вірних, які бажають вийти з російської церковної юрисдикції та послідувати Томосу про автокефалію і долучитися до родини Православної Церкви України – від початку не мають ані дійсності, ані канонічної сили, ані будь-якого значення.
Навпаки, архієреї та священнослужителі, які піддають православних українських вірних переслідуванням і залякують їх своїми заборонами, змушуючи у такий спосіб залишатися у неканонічній підлеглості Московському патріархату – самі підлягають церковному осудженню, як порушники правди, канонічного порядку і правил.
Враховуючи все це Священний Синод Православної Церкви України підтримує рішення Комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики Верховної Ради України щодо винесення на остаточне затвердження українським парламентом урядового проекту закону №8371, ухваленого в першому читанні, щодо заборони підлеглості будь-яких українських релігійних організацій російським релігійним, а де-факто – державним центрам. Цей урядовий законопроект жодним чином не обмежує право на свободу віросповідання та не перешкоджає діяльності релігійних громад, але захищає релігійну свободу в Україні від російського ворожого державного впливу і від використання релігійних структур країни-агресора як інструментів такого впливу. Така позиція також неодноразово публічно підтримана релігійною спільнотою України – християнськими, мусульманськими та юдейськими релігійними об’єднаннями.
Священний Синод ПЦУ закликає Верховну Раду України якнайшвидше прийняти законопроект №8371 у другому читанні та в цілому, а Президента України – підписати його.
Боже Великий, Єдиний, нам Україну храни!
Митрополит Київський і всієї України Епіфаній
Митрополит Львівський Макарій
Митрополит Вінницький і Барський Симеон
Митрополит Галицький Андрій
Митрополит Львівський і Сокальський Димитрій
Митрополит Черкаський і Чигиринський Іоан
Архієпископ Вишгородський Агапіт
Єпископ Ужгородський і Хустський Кирил
Єпископ Донецький і Слов’янський Сава
Єпископ Херсонський і Таврійський Никодим
Єпископ Чернівецький і Буковинський Феогност
Єпископ Чернігівський і Ніжинський Антоній