Лк., 14 зач., IV, 22 – 30.

22. І всі свідчили Йому. І дивувалися словам благодаті, що виходили з уст Його, і говорили: чи ж не Йосифів це син? 23. Він сказав їм: напевно, ви скажете Мені приказку: лікарю, зцілися Сам, зроби і тут, на Твоїй батьківщині, те, що, ми чули, було в Капернаумі. 24. І сказав: істинно кажу вам: ніякого пророка не приймають на батьківщині своїй. 25. По правді ж кажу вам, багато вдів було в Ізраїлі у дні Іллі, коли небо замкнулося на три роки і шість місяців, так що настав великий голод по всій землі, 26. і до жодної з них не був посланий Ілля, а тільки в Сарепту сидонську, до жінки-вдови. 27. І багато також було прокажених в Ізраїлі за пророка Єлисея, і жоден з них не очистився, тільки Неєман-сирієць. 28. І сповнились усі гнівом у синагозі, почувши це. 29. І, вставши, вигнали Його геть з міста і повели на вершину гори, на якій було збудоване їхнє місто, щоб скинути Його. 30. Він же, пройшовши серед них, відійшов.