В неділю про митаря і фарисея, 13 лютого 2022 року, Блаженнійший Митрополит Київський і всієї України Епіфаній очолив Божественну літургію в Свято-Михайлівському Золотоверхому кафедральному соборі, під час якої архімандрита Феогноста (Бодоряка) було рукоположено у сан єпископа Богородчанського.
Його Блаженству співслужили митрополит Вінницький і Барський Симеон, митрополит Івано-Франківський і Галицький Іоасаф, митрополит Сімферопольський і Кримський Климент, митрополит Переяславський і Вишневський Олександр, архієпископ Рівненський і Острозький Іларіон, архієпископ Чернігівський і Ніжинський Євстратій, архієпископ Тернопільський і Бучацький Тихон, архієпископ Вишгородський Агапіт, єпископ Коломийський і Косівський Юліан, єпископ Хмельницький і Кам’янець-Подільський Павло, всечесна братія монастиря та запрошене духовенство.
Після прочитання Євангелія Митрополит Епіфаній виголосив першосвятительське слово проповіді.
Згодом лунала всеукраїнська молитва за припинення пошесті згубної (епідемії).
Наприкінці відправи Предстоятель помісної Української Православної Церкви звернувся до нового співбрата єпископа Феогносто з настановчим словом та вручив йому архієрейський жезл.
«Преосвященний єпископе Феогносте, улюблений у Христі брат!
Сьогодні в цьому кафедральному Михайлівському Золотоверхому соборі помісної Української Православної Церкви благодаттю Всесвятого Духа через покладання Євангелія та рук архієреїв звершилося Таїнство Священства і ти став одним з єпископів Церкви Божої.
У цьому храмі перед усіма нами, хто представляє повноту Помісної Церкви – перед єпископатом, духовенством, ченцями і мирянами, ти виголосив сповідання Православної віри, засвідчив відданість догматам і канонам Церкви Христової, склав обітницю послуху Предстоятелю і Собору архієреїв Православної Церкви України. Хоча вік твій є порівняно молодим, але ти вже маєш достатню богословську освіту, досвід чернечого життя і священнослужіння, пастирської праці та церковного управління. Беручи до уваги всі ці якості Священний Синод обрав тебе вікарним єпископом для Івано-Франківсько-Галицької єпархії, щоби ти у рідному Прикарпатському краї продовжував працю на благо Церкви і побожного народу.
У своєму слові перед нами ти згадав про настанови святителів Василія Великого та Іоана Золотоустого, якими вони описують як велич, так і складність й відповідальність служіння єпископа. Вчора Церква вшановувала соборну пам’ять Трьох Святителів, нагадуючи про їхнє вчення та подвиг, які для тебе нехай будуть взірцем і настановою. Адже багато хто і в давній час, і нині прагне досягнути єпископського сану, як найвищого з трьох ступенів священства, в першу чергу бачачи сполучені з архієрейством владу, шану і честь. Однак слова великих вчителів Церкви і вселенських святителів Василія, Григорія та Іоана, а також їхній власний досвід і приклад важкої праці, страждання за паству, гонінь за істинну віру, приклад боротьби проти лжевчень, турботи про дотримання церковного порядку і благочестя – все це нехай буде для тебе на все життя нагадуванням. Нагадуванням, що і ти покликаний бути в першу чергу не начальником, а служителем, не володарем, але пастирем, покликаний носити не лише відзнаки архієрейського сану, але носити тягарі довіреної тобі пастви, як навчає нас апостол Павло, кажучи: «Носіть тягарі один одного і так здійсните закон Христа» (Гал. 6:2).
Починаючи нове для тебе служіння як єпископ-помічник ти матимеш опору, підтримку і зразок праці в особі свого правлячого архієрея, митрополита Івано-Франківського і Галицького. Виконуй свій послух як чернець – і матимеш нагороду від Пастиреначальника Христа, адже сказано апостолом Петром: «Молодші, будьте покірні пастирям; а всі, покоряючись один одному, одягніться у смиренномудрість, бо Бог гордим противиться, а смиренним дає благодать» (1 Пет. 5:5). На жаль багато є тих, хто, ставши носієм архієрейського сану, забуває про чернечі обітниці – ти ж не забувай їх, у такий спосіб відганяючи спокуси лукавого.
Сьогодні Церква наша згадує пам’ять святителя Микити, затворника Печерського, згодом – єпископа Новгородського. Приклад з життя цього святого нехай також для тебе назавжди буде настановою – не занедбуй молитву і справу власного спасіння.
Єпископ, як і всякий священнослужитель, повинен бути пастирем, а не дороговказом. Пастир, за словом Христовим, йде попереду своєї пастви, власним прикладом засвідчуючи, яким має бути життя християнина. А дороговказ є лише знаком-вказівником, який хоча і вказує шлях, але сам залишається на місці. Тому, навчаючи інших християнській православній вірі, благочестю і церковному порядку, найперше сам трудись на шляху спасіння, щоби народ Божий не лише чув твої проповіді, але і бачив добрі діла, як зразок для наслідування.
Святий Микита як чернець від початку ревно взявся за подвиг і навіть пішов у затвор, але диявол у вигляді ангельському спокусив його, кажучи, щоби він приділяв всю увагу читанню і навчанню, а молитву полишив на нього. Знаючи, якими гіркими наслідками обернулася для Микити ця спокуса, ніколи не забувай про власну молитву, бо вона є спілкування з Богом і разом з постом є одним з двох головних знарядь духовної боротьби.
У праці та служінні ти стикатимешся з різними труднощами, скорботою та випробуваннями, бо таким є шлях кожного справжнього пастиря. Однак у всьому цьому не впадай у розпач, але згадуй про приклад святих, серед яких близькими твоєму серцю, безперечно є преподобні отці Манявські, святі Іов, Феодосій та інші отці Великого скита. Ти знаєш їхнє життя, знаєш, як довелося їм нести служіння своє у важких і несприятливих умовах, зазнаючи гонінь і утисків. Але вірність Богові та Його Святій Церкві, молитва, піст, спілкування з духовно досвідченими завжди допомагали їм долати всі перешкоди – все це допоможе й тобі.
Преосвященний єпископе Феогносте!
Всіма цими настановами і побажаннями не можна вичерпати те, що необхідно знати кожному, хто стає на шлях найвищого служіння у Церкві Христовій – служіння єпископського. Адже скільки не було би сказано, ніяке слово не може замінити власний досвід, який набувається лише з часом. Тому ми бажаємо тобі добре пізнавати цю науку, яка веде до життя вічного, бути водночас і старанним учеником, який навчається від Христа і святих, від старших і братії, але також і добрим вчителем та пастирем, який словом і ділом навчає шляху спасіння.
Як символ твого служіння, як знак, що нагадує про обов’язки пастиря, прийми цей жезл, і від благодаті Святого Духа, яку прийняв ти сьогодні через покладання на твою голову Євангелія, як знаку руки Христової, і через покладання рук ієрархів, як спадкоємців апостолів, подай перше архіпастирське благословення народу Божому, який молився за тебе!», – сказав Блаженнійший владика.
За матеріалами пресслужби Київської Митрополії Української Православної Церкви (ПЦУ)
Пресслужба Вінницько-Барської єпархії Української Православної Церкви (ПЦУ)
