Слово митрополита Вінницького і Барського Симеона у Неділю про розслабленого

Дорогі брати і сестри, Христос воскрес!

В четверту неділю після Пасхи Церква нагадує нам про чудо зцілення розслабленого, тобто паралізованого чоловіка, яке відбулося в Єрусалимі, на купальні біля Овечих воріт. В цій купальні обмивали овець, яких потім приносили в жертву в Єрусалимському храмі. Також тут завжди було багато хворих, сліпих, сухих і кривих. Усі вони чекали руху води, бо час від часу ангел Господній сходив у купальню і збурював воду; і перший, хто входив після збурення води, той одужував, якою б недугою він не хворів.

Для хворих біля купальні були побудовані п’ять накритих галерей, під тінню яких стражденні очікували на диво. Серед них був один паралізований, який хворів тридцять вісім років, і саме на нього звернув Свою увагу Ісус, Який зайшов на Овечу купальню, будучи в Єрусалимі на святі. Знаючи, що цей паралізований вже довго хворіє, Христос говорить йому: чи хочеш бути здоровим? І недужий відповідає: так, Господи! Але я не маю людини, щоб, коли збуриться вода, опустила мене в купальню; коли ж я приходжу, інший вже поперед мене входить. Ісус говорить йому: встань, візьми постіль твою і ходи. І він одразу одужав, взяв постіль свою і пішов.

Що ми бачимо у цій євангельській історії? Звичайно, насамперед перед нашими очима постає Диво, яке звершує Господь наш Ісус Христос, який проявляє Свою Божественну могутність і людинолюбство. Коли Він поруч – вже не потрібно чекати ангела, який збурить воду, бо Він є Той, Хто Сам велить ангелам і вони виконують Його волю. Коли Христос поруч, то стає можливим будь-яке диво. Він не обмежений ані у часі, ані у можливостях.

Але я хотів би звернути вашу увагу на паралізованого, а вірніше, на терпіння і надію, які мав цей чоловік. Подумайте лише, що цілих тридцять вісім років він не нарікав на Бога, не жалівся на свою хворобу, не опускав руки, а терпів і надіявся на зцілення! Як же це не схоже на картину, яку ми нерідко споглядаємо у повсякденному житті.

Часто люди не готові терпіти навіть найменшої образи від своїх ближніх, навіть незначної болі, чи простої хвороби. Багатьох такі порівняно прості випробування дратують і виводять з рівноваги. Більш серйозні випробування часто призводять до депресії і втрати надії. Нерідко священнослужителям доводиться чути від людей, що Бог, мовляв, не чує їхні молитви. «А чи є взагалі Бог?» - запитують деякі, бо втративши надію, дуже скоро можна перейти до повної зневіри.

Так, не кожен може похвалитися таким терпінням і надією, що їх мав паралізований з Овечої купальні. Але Господь і не кожному посилає такі випробування. Відомий вислів, що кожному Господь дає хрест по його силах. Хтось несе хрест за свої гріхи, а хтось – для того, щоби отримати ще більшу нагороду.

Що стосується паралізованого, то його хвороба була послана за колишні гріхи. Євангеліє розповідає, що потім Ісус зустрів зціленого чоловіка у храмі і сказав йому: ось ти одужав; не гріши більше, щоб з тобою не сталося чого гіршого.

Ці слова є повчальними і для нас з вами, дорогі брати і сестри. Адже кожний може засвідчити, що Господь не раз прощав його, рятував від бід, визволяв із скрутних ситуацій, повертав здоров’я і робив багато доброго, за що потрібно дякувати Йому. І чи не промовляв Він до нас тоді голосом нашої совісті ті ж слова, що Він сказав колись зціленому паралізованому: «Більше не гріши»? Виконанням цих слів ми проявляємо свою вдячність Богові і закликаємо на себе Його ласку і благовоління.

Євангеліє про паралізованого або, як ще кажуть, розслабленого, яке читається в храмах в цю четверту неділю після Пасхи, звертає нашу увагу на таку християнську чесноту, як надія на Бога. Саме надія зробила можливим диво зцілення паралізованого. Пам’ятаєте, як в другу неділю після Пасхи ми читали Євангеліє про апостола Фому і про віру без сумнівів, а в третю неділю – про Жон-мироносиць і любов до Господа, яка не знає перепон. Отже за минулих три неділі Церква через Євангельське читання нагадала нам про три головних християнських чесноти: Віру, Надію і Любов, і я хочу побажати вам, дорогі брати і сестри, щоби ви мали їх з надлишком і щедро ділилися своєю вірою, надією і любов’ю з тими людьми, які вас оточують.

Христос воскрес! Воістину Христос воскрес!