Свята Ніна (Ніно) народилася в Каппадокії наприкінці ІІІ століття. Вона була єдиною донькою полководця Завулона (родича великомученика Георгія) і святої Сусанни, яка виросла в Єрусалимі. Коли Ніні виповнилося 12 років, її батьки вирушили до Єрусалима, де присвятили себе Богові, а доньку довірили шляхетній благочестивій жінці на ім'я Сара Ніафора. Вона наставила дівчинку таємницям святої віри та спасіння душі, а також відкрила, що безшовний хітон Господа Ісуса Христа був придбаний рабином із Мцхети і зберігається у країні іверів (Картлі), розташованій на Кавказі, поміж Чорним та Каспійським морями.
Відтоді юна дівчина з натхненням і великим завзяттям почала просити Божу Матір привести її в цю країну, щоб там поклонитися хітону, витканому Її руками, і проповідувати язичникам святе Євангеліє. Пресвята Діва явилася святій Ніні уві сні й довірила проповідь слова Божого в Іверії, вручивши їй запорукою Своєї допомоги хрест із виноградної лози. Прокинувшись, Ніна зі сльозами поцілувала хрест і прив'язала до нього пасмо свого волосся. Після того вона повідомила про видіння своєму дядькові з боку матері, що був єпископом Єрусалима. Він благословив святу Ніну і відправив її в Іверію разом зі святою Рипсимією та її духовною матір'ю Гаїанією (Гаяне). Ці християнки, щоб уникнути домагань імператора Діоклетіана, зібралися рятуватися втечею у Вірменське царство разом із тридцятьма п'ятьма благородними дівами.
Вірменський цар Тіридат отримав наказ від Діоклетіана доставити йому святих жон. Проте, коли вони досягли столиці Вірменії Вагаршапата, цар своєю чергою шалено закохався у Рипсимію. Отримавши відмову, Тіридат оскаженів від люті й наказав катувати служниць Божих. Ніні, яка стала свідком їхнього мучеництва, сховавшись у заростях дикої троянди, вдалося втекти. Після багатьох поневірянь вона дісталася озера Паравані, оточеного високими горами. Дізнавшись шлях від пастухів, що говорили вірменською, вона пішла вздовж берегів річки Кура (Мткварі).
Так вона дісталась міста Урбнісі, де її прийняли в єврейському кварталі. Тут свята змогла вивчити грузинську мову і дізнатися про звичаї мешканців Картлі. Через місяць, коли майже все населення зібралося йти у Мцхету для поклоніння богам, вона пішла разом з усіма. 3 жахом спостерігаючи за нечестивими жертвоприношеннями на честь бога Армазі, свята Ніна звернулася з молитвою до Господа й відразу ж страшна буря повалила ідолів і зруйнувала язичницький храм.
Три дні свята Ніна провела біля царського саду. Дружина садівника Анастасія запросила її оселитися в них. Для неї збудували хатинку в кутку саду, де свята проводила дні й ночі в молитві перед хрестом, що подарувала їй Божа Матір. Невдовзі вона почала творити чудеса (зокрема, звільнила від безпліддя Анастасію) і проповідувати Євангеліє як юдеям, так i язичникам міста.
Таким чином їй вдалося навернути у віру главу синагоги Авіафара та його доньку Сидонію. Авіафар розповів Ніні, що його предок на ім'я Еліоз був покликаний євреями Єрусалима, аби бути присутнім при Страстях Христових і придбав хітон Господа у воїнів, що кидали за нього жереб. Повернувшись до Мцхети, він показав дорогоцінну реліквію сестрі на ім'я Сидонія. Вона, помираючи, так стисла хітон у руках, омиваючи полотно сльозами, що неможливо було його забрати з рук покійниці. Тож Сидонію так і поховали разом із хітоном у царському саду, і на її могилі виріс величний кедр.
Почувши цю історію, свята Ніна почала ходити вночі на те місце і підносити палкі молитви. Однієї ночі під час молитви свята побачила, як на сад спускалася величезна зграя чорних птахів. Вони викупалися в річці, що протікала поруч із кедром, і враз стали білими немов сніг. Птахи сіли на гілках того кедра і наповнили сад своїми мелодійними піснями. Це був даний Богом знак про майбутнє навернення язичників і зведення церкви на цьому благословенному місці.
У ті дні сталося так, що дитина однієї знатної жінки міста сильно занедужала. Не знайшовши нікого, хто міг би їй зарадити, нещасна мати наважилася звернутися по допомогу до служниці Божої. Свята Ніна наказала принести дитя, поклала його на свое ліжко і, щойно здійняла руки до неба, аби вблагати Божу ласку, як дитина, на подив язичників, підвелася цілком здоровою.
Слава про дивовижні здібності святої Ніни незабаром дійшла до цариці Нани, яка страждала від невиліковної хвороби. Хоча цариця була ревною шанувальницею ідолів і вороже ставилася до святої Ніни, з відчаю вона вдалася до допомоги святої. Цариця наказала принести її до помешкання Ніни і попросила святу заступитися перед своїм Богом. Ніна взяла розп'яття, яке подарувала їй Божа Матір, і поклала на хвору хресне знамення. Тут же цариця підвелася уздоровленою і привселюдно проголосила, що вірить у Христа. Свята Ніна відмовилася від будь-якої нагороди, заявивши, що чудо не було справою її рук, але діянням Христа, Сина Божого, Творця неба і землі, Який воплотився, щоб позбавити людство від смерті душевної і тілесної.
Довідавшись про зцілення своєї дружини, цар Міріан був вражений, але не навернувся до Христа і навіть хотів убити святу Ніну й усіх християн у своєму царстві. Деякий час потому під час полювання в глибокому лісі на горі Тхоті Міріана раптово оповила густа пітьма. Правитель налякався і став марно закликати язичницьких богів. Тоді він звернув свої благання до Бога Ніни й одразу ж прозрів. І прозріння це було не лише фізичним - Mipіан здобув духовне світло віри. Повернувшись до столиці, колишній язичник одразу ж поквапився до святої Ніни, припавши зі сльозами до її ніг.
Відтак Міріан вирішив охрестити весь народ іверів. Для цього правитель відправив послів до святого імператора Константина з проханням прислати єпископа і священників у його царство.
Єпископ Іоан і священнослужителі, послані святим Константином, спочатку здійснили Таїнство Хрещення над царем і його родиною, потім над воєначальниками й іменитими громадянами. Хрещення відбулося на місці, де зливаються річки Арагва і Кура, так і назвали ту місцину - «князівська хрестильня» У наступні дні всі жителі міста в єдиному пориві просвітились у водах відродження, залишаючи свої язичницькі звичаї.
Після цього цар за порадою святої вирішив побудувати церкву на місці кедра. Робітники почали рубати дерево, щоб зробити з нього стовп, але їхні зусилля залишалися марними. Тоді прийшла свята Ніна з дванадцятьма ученицями. Всю ніч вони провели у молитві. На світанку, коли інші жінки задрімали, свята Ніна продовжувала простягати руки до Бога. Тоді з'явився сяючий отрок і підняв кедр, що став подібним до вогняного стовпа. Стовп здійнявся на двадцять футів над землею й опустився на свою основу. Звідти витік духмяний бальзам, що мав властивість лікувати багато хвороб. Саме біля підніжжя цього животворного стовпа виявили незабаром безшовний хітон Христа. Цар, сповнений радості, наказав поширити благу звістку по всіх своїх володіннях.
Коли свята Ніна зі сльозами молилася про утвердження віри, від її сліз забило чудотворне джерело, що мало властивість дарувати молоко матерям, які були його позбавлені.
Після появи в небі над церквою Мцхети величезного сяючого хреста, свята Ніна у супроводі кількох сміливих кліриків вирушила нести благу звістку іншим диким племенам Кавказу. Завдяки божественній силі свого слова та численним чудесам, вона переконала деяких з них знищити своїх ідолів і охреститися, але більшість мешканців гірських районів уперто трималися старих звичаїв. Більш успішною проповідь святої Ніни була в сусідньому царстві Кахетія (на схід від Мцхети). Цариця Сонтзе (Софія) вирушила до святої у кахетинське селище Бодбе, щоб почути історію про чудеса, вчинені Богом у Картлі. Там правителька прийняла хрещення разом зі своїми слугами і знаттю.
Завершивши свою місію, Ніно оселилася в хижі, щоб підготуватися до смерті. Попереджені про її близьку кончину Рев, син царя, його дружина Соломія та дочка прийшли провести святу в останню путь. Цар послав архієпископа Іоана, щоб той повернув святу до столиці, та вона відмовилася, порадивши архієпископу зробити своїм наступником священника Іакова. Ще свята Ніна передала архієпископу листа, якого вона отримала від святої Олени, разом із частинками древа Хреста. Потому Ніна причастилася Святих Таїн із рук єпископа і віддала свою душу Богові через п'ятнадцять років після початку своєї місії (близько 339 року).
За матеріалами "Житія святих складені на Святій Горі Афон".