Святий апостол Фадей1, іноді званий Левій2, народився в місті Едесі, столиці Осроенського князівства. Він походив із єврейської сім'ї, в якій здобув всеосяжні пізнання у Святому Письмі. Вирушивши в паломництво до Єрусалима, Фадей почув проповідь Іоана Хрестителя про покаяння і, захоплений його ангельським способом життя, прийняв від нього хрещення.
Через деякий час він зустрів Господа Ісуса Христа. Дивовижні чудеса, які Він здійснював, і Його піднесене вчення привели Фаддея до переконання, що Христос і є Спаситель, про Якого сповіщав Іоан і пророки. Тому він приєднався до учнів Господа і слідував за Ісусом аж до Його животворящих хресних Страждань.
Господь під час земного життя дав обіцянку цареві Авгарю, який покликав Христа прийти і зцілити його. Після Вознесіння Христос послав до Авгаря в Едессу Фадея, щоб хрестити царя і повністю зцілити від прокази. Апостол навчив основ віри і хрестив багато й інших жителів цього царства, яке стало першою державою, що проголосила себе християнською. Святий побудував там численні церкви, а потім продовжив подорож і сповістив Благу Звістку в інших містах Сирії, а як повідомляють деякі, і в Месопотамії. Досягнувши міста Берита3 у Фінікії, він хрестив безліч язичників.
Святий апостол Фадей мирно відійшов до Господа, отримавши плату вірного домоправителя Його благодаті (див.: Ак. 12, 42).
За матеріалами "Житія святих складені на Святій Горі Афон".
1. Святий Матфей (10, 3) і святий Марк (3, 18) поміщають Фадея серед дванадцяти апостолів на місце Іуди, брата Якова. Але синаксарна традиція, що ґрунтується на розповіді про навернення царя Авгаря, яку наводить Євсевій Кесарійський, розрізняє двох дійових осіб і вважає Фадея апостолом від сімдесяти. Сирійський апокриф під назвою «Вчення Адая» послідовно розповідає про місіонерську діяльність Фадея (Адая) в Едесі. Також під його ім'ям збереглося одне з найдавніших чинопослідувань літургії: анафора Адая і Марі. Заснування Церкви в Персії між 79 і 106 роками приписують Марі, його учневі.
2. згідно зі святим Ієронімом, це ім'я означає «розсудливий», «людина з головою».
3. Сучасний Бейрут.