Святий Апостол Яків походив з галілейського міста Капернаума. Він був сином Алфея і братом апостола Матфея, який до своєї зустрічі з Христом був митарем. Митарями в ті далекі часи називали збирачів податків для Римської Імперії. Хоча це була дуже прибуткова й високо оплачувана робота, ізраїльтяни ненавидiли та зневажали митарiв, називаючи їх зрадниками і грабіжниками.
Святе Писання не розповідає, як Яків вперше зустрівся з Христом, тому цілком можна припустити, що його привів до Ісуса брат, про навернення якого є згадка в Євангелії. У трьох Євангеліях є поіменний перелік дванадцяти апостолів. Примітно, що в кожному з них Яків Алфеïв значиться на дев'ятому місці.
Після вознесіння Господа, прийнявши з іншими апостолами дар Святого Духа в день П'ятдесятниці, Яків спочатку проповідував у Юдеї, а потім разом із апостолом Андрієм відправився в Едесу. Він ревно наставляв на шлях спасіння язичників, викривав безбожництво, зневажав ідолів, молився про зцілення хворих, звільняв біснуватих і творив різні чудеса. Безліч невірних навернув він до Христа. Його ревними трудами слово Боже швидко поширювалось і зміцнювалось у тих країнах, де він проповідував. Головними місцями його трудів були міста Газа і Елевферополь у Палестині з їхніми околицями.
Обійшовши багато країн та сіючи всюди насіння Слова Божого, апостол наблизився до часу відходу свого з цього життя у життя вічне. Про його смерть і поховання існує кілька версій. Одні автори вважають, що він загинув в місті Мармарiке, інші - що прийняв мученицьку смерть по дорозі до Єгипту в місті Остраціне, де був розп'ятий на хресті.