Апостол Яків, брат Господній. До імені цього святого часто додають - «брат Господній за плоттю», але не всі богослови згідні з таким додатком, бо, як вони вважають, тоді в декого можуть закрастися сумніви щодо постійного дівоцтва Богородиці.
Насправді ж ані канонічні, ані навіть апокрифічні Євангелія не згадують жодної дитини Марії, окрім Ісуса. Тож можна припустити, як це зробив святитель Димитрій Ростовський у «Житіях святих», що крім Якова Алфеєвого і Якова Зеведеєвого, згадуваних у Новому Заповіті, був Яків Йосифів, син Йосифа-обручника, тобто зведений брат Ісусів. Але, гадають інші, це могло бути лише друге ім'я когось із тих же новозавітних осіб. І взагалі, слово «брат» у мові давніх євреїв, так само як і в сучасній українській, вживалося і щодо зведених, і двоюрідних, і троюрідних, і просто земляків, і всіх одновірців.
Історики ж Церкви згадують Якова - брата Господнього - як першого єпископа Єрусалимського. "Петро та Іоан, пише Євсевій Кесарійський, - не стали змагатись у славі, а Єрусалимським єпископом обрали Якова Праведного". Священномученик Дорофей пише: «Яків брат Господній, перший єпископ Єрусалимський, самим Господом поставлений, деревом білильним голову йому проломили, і помер». Білильне дерево - то праник, прач, дерев'яне знаряддя для вибивання білизни під час прання. Отже, Яків, як і більшість апостолів (і з числа дванадцяти найближчих учнів Ісусових, і з числа сімдесяти, до яких належав цей святий), загинув мученицькою смертю, найвірогідніше в 65-66 роках. До смерті Якова Праведного єресей у Християнстві не було, і Церква йменувалася «Дівою чистою».
Для всіх наступних поколінь зберігся безцінний документ раннього Християнства - Літургія апостола Якова. Нині вона правиться лише в деяких храмах раз на рік. Але до ІХ ст. вона була звичайною і в Палестині, і на Кіпрі, і в Італії, і на Синаї, і в Єгипті. Зрозуміло, що за довгі століття чин Літургії першої християнської громади зазнав численних змін і нині вона відправляється в скорочених варіантах - Літургії Іоана Золотоустого та Василія Великого. Але все-таки до нас дійшли її важливі деталі. Наприклад, окрім Апостола і Євангелія, під час неї чи таються Пророки (старозавітні писання). Причастя здійснюється теж по-особливому. Спочатку миряни підходять до однієї чаші і священник, промовляючи: «Тіло Христове», дає кожному в уста хліб. Потім підходять до другої чаші й причащаються вином: священник зі словами «Кров Христова, чаша життя» дає кожному відпити з чаші. «Православно це і доречно», як мовиться в чинопослідуванні цієї Літургії.