Ці святі були учнями дванадцяти апостолів і увійшли до числа апостолів від сімдесяти. Святий Лука в Діяннях апостольських (Діян. 6, 3) називає їх мужами, сповненими Святого Духа і мудрості. Разом зі святим Стефаном вони були поставлені в диякони, щоб піклуватися про матеріальні потреби апостольської громади.
Спочатку вони допомагали вдовам і жебракам в Єрусалимі, потім Прохор вирушив проповідувати Благу Звістку, ставши помічником улюбленого учня Господа, святого Іоана Богослова. Саме йому святий Іоан диктував своє Євангеліє, Листи й Апокаліпсис, і вони разом проходили всі випробування і гоніння за ім'я Христове.
За переказами, після того як святий Іоан відійшов на Небеса, Прохор став єпископом Нікомідії. Він взявся за виправлення звичаїв її жителів, які були рабами своїх пристрастей. Із завзятістю і лагідністю він навчав їх не підпорядковувати вище нижчому, тобто душу тілу, але, навпаки, використовувати тіло для досягнення благої мети, підпорядковуючи його очищеній покаянням душі. У цьому служінні блаженний і закінчив своє земне життя, приєднавшись до святого Іоана в соборі первородних.
Святий Никанор віддав душу Богові того ж дня, що і його товариш по дияконському служінню - святий Стефан, якого побили камінням іудеї. Так блаженні, з'єднані любов'ю до Христа, упокоїлися в один день.
Святий Пармен усе життя служив апостолам і на цьому шляху знаходив милість у Христа і Його святих. Він відійшов до Господа після хвороби і був похований апостолами.
Святий Тимон також служив апостолам разом зі святим Стефаном. Згодом він був обраний єпископом Бостри та Аравії. Там він докладав надлюдських зусиль для поширення Благої Звістки і навернув до істинної віри багатьох язичників. Заздрячи його успіхам, варвари схопили його і після бичування віддали смерті у вогні.
За матеріалами "Житія святих складені на Святій Горі Афон".