Святий Феодот походив із міста Анкіри в Галатії. Він був вихований у християнському благочесті святою дівою і мученицею Текусою. Феодот був одружений, тримав готель і чесно працював, користуючись будь-якою можливістю допомогти бідним, як християнам, так і язичникам. За це Господь нагородив його даром зцілення недуг.
У 303 (або 311) році під керівництвом правителя Феотекна в Анкірі почалися жорстокі гоніння на християн. Феодот подбав про рясний запас зерна і вина і перетворив свій готель на притулок, де християни могли знайти їжу, не спаплюжену кров'ю ідоложертви. З небезпекою для життя він відвідував сповідників у в'язницях, переконуючи їх бути до кінця вірними Христу, і ховав тіла мучеників.
Так він наставляв свого друга Віктора, якого гонителі намагалися відвернути від Христа брехливими обіцянками. Натхнений Віктор мужньо терпів тортури. Але, здригнувшись в останній момент, коли наблизився кінець його мученицького подвигу, він попросив дати йому час на роздуми. Його відвели до в'язниці, де він помер від ран, позбувшись переможного вінця.
Інший християнин, на ім'я Валент, постраждав до смерті. Феодот знайшов його мощі, кинуті в річку Галіс, і поховав біля фортеці Мал. Там він зустрів християн, викуплених ним раніше з темниці. Зрадівши зустрічі, вони вирішили розділити братську трапезу, запросивши також священника Фронтона з Мала. Після трапези Феодот порадив Фронтону побудувати в цьому тихому місці мартирій, щоб ховати мощі мучеників, і дав у заставу перстень, обіцяючи принести святі мощі.
Повернувшись до Анкіри, Феодот знайшов місто у великому сум'ятті: були схоплені його тітка Текуса і шість її сподвижниць. Феодот сховався разом з іншими християнами в безпечному місці, молячись про зміцнення святих дів у випробуваннях. Дізнавшись, що вони не відреклися від Христа і за це були втоплені в озері, Феодот подякував Богові і змінив нарікання на радість. Потім він став міркувати, як обдурити пильність варти і забрати тіла мучениць, щоб поховати по-християнськи. Свята Текуса з'явилася Феодоту під час молитви, нагадала, як вона намагалася наставити його в християнському житті, і порадила без вагань і страху поспішити зі здійсненням цієї богоугодної справи.
У нічному мороці Феодот і його супутники досягли берега озера. У цей час вибухнула страшна буря, і води, обурені сильним вітром, підняли тіла втоплених дів. Несподівано з'явився озброєний святий мученик Сосандр. Варта, що стояла на березі, злякалася появи воїна зі смолоскипами і вдалася до втечі. Тоді християни змогли взяти тіла дів-мучениць і побожно поховати у відомій тільки їм церкві.
Наступного ранку все місто схвилювалося, дізнавшись про викрадення тіл святих мучениць. За наказом правителя солдати заарештовували всіх християн, щоб піддати тортурам. Був схоплений і Поліхроній, один із друзів Феодота. Не витримавши катувань, він видав місце поховання святих дів і вказав на Феодота як винуватця викрадення. Феотекн наказав негайно викопати тіла і піддати вогню, а потім послав наближених на пошуки Феодота. Святий не послухав друзів, які благали його втекти, і сам з'явився до правителя, сподіваючись на силу животворящого хреста.
У залі суду мученик з посмішкою подивився на вогонь і знаряддя тортур. З презирством відкинувши улесливі пропозиції Феотекна, він посміявся над безсиллям релігії, яка потребує такої кількості озброєних людей проти одного воїна Христового. Його слова розлютили самого правителя і язичницьких жриць, які виривали собі волосся і розривали свій одяг, а шалений натовп вимагав покарати ворога богів.
Феодота бичували, потім за наказом правителя мучителі розтягнули святого на дибі і терзали його тіло залізними гаками. Потім кати налили оцет на його рани і поклали зверху палаючі пучки соломи. Чудесно укріплений призиванням імені Христового, святий відповідав мучителям, що ці тортури не тільки не зламають його, але виявлять силу, яку дає Бог тим, хто любить Його. Мучителі роздробили святому Феодоту зуби і щелепу камінням, потім, втомившись, кинули у в'язницю.
Через п'ять днів він знову постав перед судом і був підданий таким самим тортурам. Потім святого поклали на цеглу, розпечену на вогні. Муки не зломили дух християнина, але правителя зробили посміховиськом. Тоді Феотекн наказав обезголовити Феодота і спалити його тіло.
Прийшовши на місце страти, Феодот подякував Богові, помолився, щоб Він поклав край гонінням і приніс мир Своїй Церкві. Потім святий повернувся до присутніх християн, закликав їх осушити сльози і вихвалити Господа за те, що Він допоміг йому гідно завершити битву. Святий Феодот з радістю прийняв удар меча, який подарував йому вінець Царства Небесного. Багаття, на яке поклали тіло святого, було раптово оточене таким яскравим світлом, що мучителі не змогли наблизитися і підтримати вогонь, тому тіло мученика залишилося неушкодженим.
Того ж дня Фронтон, священник із фортеці Мал, проходив повз місто, ведучи осла, який ніс на собі вино. Стомлений віслюк раптово зупинився біля місця, де лежало тіло святого Феодота, яке охороняла варта. Воїни запросили священика заночувати поруч із ними і розповіли про страту мученика.
Тоді Фронтон запропонував варті спробувати свого вина. Коли вони сп'яніли, він узяв тіло Феодота і надів святому на палець той самий перстень, який мученик передав йому раніше. Ведений Ангелом, осел дійшов до місця, на якому Феодот просив священника збудувати церкву. Так святий виконав свою обіцянку принести мощі для майбутнього храму.
За матеріалами "Житія святих складені на Святій Горі Афон".