На початку IV століття в околицях міста Едеси (Македонія) були відомі своїм строгим подвижницьким життям двоє друзів-християн Гурій і Самон, проповідники Слова Божого. Незважаючи на підняте імператором Діоклітіаном (284-305) гоніння на християн, вони продовжували благовістя істинної віри серед поган, навертаючи їх до Христа прикладом свого глибокодуховного і доброчесного життя. Хто приходив до цих побратимів по вірі, Гурій і Самон наставляли і зміцнювали в твердому сповіданні Господа Ісуса Христа. Дізнавшись про це, намісник Едеси Антонін піддав їх тортурам, а потім зажадав відректися від Христа і принести жертву язичницькому божеству дію (Юпітеру).
«Ми ніколи не відмовимося від святої і непорочної нашої віри, пам'ятаючи слова Спасителя: «Всякого, хто визнає Мене перед людьми, того визнаю і я перед Небесним Отцем Моїм; а хто відречеться від Мене перед людьми, відрекусь від того і Я перед Отцем Моїм Небесним» (Мф. 10: 32-33), відповіли йому святі Гурій і Самон. Антонін наказав кинути їх до в'язниці.
У той час в Едесу прибув надісланий імператором для посилення переслідувань християн правитель області Музоній. У відповідь на його погрози віддати їх смерті святі Гурій і Самон сказали: «Ми більше боїмося вічних мук, ніж тих, які ти перерахував... Якщо зовнішній наш чоловік тліє, то внутрішній з дня на день оновлюється (2 Кор. 4:16)».
Музон велів підвісити святих за руки, прив'язавши до їхніх ніг важкі камені. У такому положенні вони терпляче висіли кілька годин, після чого були ув'язнені в темницю. В темниці святі Гурій і Самон пробули з 1 серпня по 9 листопада, мучені голодом, спрагою і неможливістю пересуватися (ноги їх були забиті в дерев'яні колодки). Коли святих після трьох місяців привели до правителя, вони знову непохитно сповідали віру Христову. Святий Гурій, вже зовсім знесилений ледь живий, був відразу ж повернутий в темницю. Святий Самон, фізично більш витривалий, піддався колишнім тортурам; сім годин його тримали підвішеним після чого віднесли в темницю (він не міг йти і навіть стояти, бо колінні суглоби виявилися пошкоджені).
15 листопада (304 або 306 р), коли ледь починало світати і жителі Едеси ще спали, святі мученики Гурій і Самон були доставлені до правителя. Музоній в останній раз запропонував їм життя ціною віровідступництва.
«... Досить для нас і минулого часу, в який ми надивилися на денне згасаюче світло; душі наші бажають тепер перейти до немерехтливого дня», відповіли йому мученики.
За розпорядженням Музонія їх відвезли далеко за місто і обезголовили. Святі мощі мучеників Гурія і Самона були взяті і з честю поховані християнами.
Через кілька років імператор Ликіній (307-324) знову підняв гоніння на християн. У той час в Едесі жив проповідник диякон Авив, родом з села Фелсея. Градоначальник Едеси Лисаній, повідомивши Ликінію, що диякон Авив «переповнив усе місто християнським вченням», отримав наказ розправитися з ним. Коли воїни шукали святого Авива, він сам вийшов до їх воєначальника Феотекна і добровільно віддався в руки вартових. Приведений до Лисанія, диякон Авив відмовився поклонитися язичницьким ідолам. Його підвісили і стали стругати шкіру залізним кігтями, після чого засудили на спалення. До місця страти за святим Авивом йшли мати, рідні та близькі. Давши їм останнє цілування, святий Авив увійшов у вогонь і прийняв мученицьку кончину († 322). Тіло святого Авива чудесним чином залишилося неопаленим. Його мучеництво також відбулося 15 листопада, чому святі мощі його було взято і поховано біля гробу постраждалих раніше святих мучеників Гурія і Самона.
Згодом християни звели на цьому місці церкву в ім'я трьох святих мучеників і поклали їх мощі в одній гробниці. Вони були прославлені чудесними знаменнями і зціленнями. Особливо відомо чудесне заступництво святих, надане благочестивій дівчині Євфимії.
Якийсь воїн-гот, який опинився в Едесі під час походу, взяв Євфимію за дружину, давши біля гробниці святих неправдиву клятву, що він неодружений. Багато страждань і принижень довелося випробувати Євфимії на батьківщині гота, де він віддав її в рабство своїй колишній дружині. Згодом, по молитвах Євфимії до трьох святих мучеників Гурія, Самона і Авива, вона була врятована від смерті і чудово перенесена в Едесу, а гот-клятвопорушник і лиходій поніс заслужену відплату. Прославляючи святих мучеників в акафісті, Церква Христова звертається до них: «Радуйтеся, Гуріє, Самоне і Авиве, чесного шлюбу Небесні покровителі».