Блаженна Людмила народилася близько 860 року. Вона одружилася з князем Боривоєм I Чеським (870–889).
Через деякий час Боривой із дружиною прибув до двору Моравського короля Святополка, але оскільки вони були язичниками, їх не допустили до трапези. Незабаром Боривой та тридцять його супроводжуючих вирішили прийняти хрещення від святого Мефодія, великого просвітителя слов'ян. Трохи пізніше їхній приклад наслідувала свята Людмила. Князь і княгиня щиро повірили і прагнули навернути у християнство своїх підданих, незважаючи на запеклий опір язичницьких вождів. Вони побудували безліч церков по всьому королівству і дбали про потреби кліру кожної з них.
Князь Боривой помер у тридцять шість років, залишивши святу Людмилу з трьома синами та дочкою. Молода вдова мужньо перенесла втрату чоловіка і підкорилася Божій волі. Будучи вільна від земних обов'язків, вона роздала своє майно бідним.
Після Боривою правив Спитігнев, і лише після нього на престол зійшов син Людмили Вратислав (помер у 921 р.). Усі ці роки Людмила жила у празькому Граді та виховувала своїх онуків, Вацлава (Вячеслава) та Болеслава. Онук святої Людмили, Вячеслав, вихований бабусею у правій вірі та любові до євангельських чеснот, був м'яким і добрим, але ще надто молодим, щоб керувати королівством. Регентшею при ньому стала його мати Драгомира, яка хотіла відновити в королівстві язичництво.
Драгомира мала ненависть до святої Людмили, і та, бажаючи уникнути конфліктів, з власної волі пішла до міста Течин (зараз Дечин). Драгомира порахувала, що вплив Людмили на Вячеслава становить загрозу її владі, і відправила двох бояр убити свекруху. 28 вересня 921 року вони, на чолі збройного загону, захопили замок Течин, проникли до спальні Людмили та задушили її мотузкою. Так свята удостоїлася мученицького вінця.
Щоночі над її могилою з'являлося світло. Згодом на цьому місці сталося багато чудес. Святий Вячеслав переніс мощі до Праги, до церкви Святого Георгія. Мучениця Людмила вшановується як покровителька Чехії.