Коли вбивство найбільшого з пророків - Предтечі Христового Іоана покривавило бенкет Ірода, учні святого поховали його гідне пошани тіло (Мф. 14:11). Тим часом як главу Хрестителя на тарілі тиран підніс безсоромній Іродіаді, і та веліла закопати її в землю в негідному місці поблизу палацу Ірода в Махеронті1.
Збігло чимало часу, і в Палестину прибули двоє східних ченців, щоб поклонитися святим місцям. Предтеча явився вві сні кожному з них окремо і сказав: "Ідіть до палацу Ірода, там ви знайдете мою голову, що спочила під землею»". Керовані Божою благодаттю, вони легко знайшли місце, де були безцінні мощі. Подякувавши Богові, монахи поклали святу главу в мішок і вирушили додому.
Дорогою їм зустрівся гончар із Емеси2, який, зубожівши, залишив батьківщину в пошуках кращої долі. Тоді Предтеча, знову з'явившись ченцям уночі, велів віддати святиню цьому чоловікові. Гончар повернувся з нею до Емеси, і відтоді його супроводжував успіх. А вже готуючись попрощатися із земним життям, він помістив безцінний скарб до скрині і доручив його i своїй сестрі. При цьому гончар порадив не відчиняти скрині без наказу того, кому належать мощі, і згодом передати святиню доброчесній боголюбній людині.
Так глава Предтечі переходила з рук до рук, поки нарешті не потрапила до ієромонаха, званого Євстафієм, який подвизався в печері неподалік міста Емеса. Він був таємним аріанином. Запишавшись, монах приписав чудесні зцілення, які звершувалися біля чесних мощей, самому собі й безсоромно почав наживатися на Божій благодаті. Невдовзі його єресь та негідна поведінка відкрилися, і його було вигнано.
Чесна глава Предтечі так і залишалася в печері, доки не з'явився доброчесний чоловік на ім'я Маркел. За Божим обранням він очолив монастир, заснований поблизу печери за царювання Маркіана (450-457), коли єпископом Емеси був славетний Ураній3.
Святий Іоан Хреститель з'являвся Маркелові кілька разів і засвідчив йому своє благовоління, ніжно обійнявши і давши глек молока. 24 лютого 452 року за велінням Предтечі Маркел, керований зіркою, пішов до заглиблення в печері й, покадивши там, узявся копати. Він віднайшов під мармуровою плитою амфору, в якій містилася чесна глава святого, вкрита волоссям, і окропив її сльозами радощів.
Після арабського завоювання безцінну реліквію, яка зберігалася в скляному ковчезі, поставили в крипті головної церкви Емеси, спеціально на це збудованій (761 р.)4. Глава була джерелом благословень та всіляких чудес для всього міста. Коли ж виникла загроза захоплення міста Аббасидами з Іраку, її перенесли в Комани Каппадокійські (810-820).
За матеріалами "Житія святих складені на Святій Горі Афон".
1. Інша анонімна оповідь V ст. повідомляє, що шестеро учнів Предтечі після його страти перенесли святу главу до Емеси і сховали вглибині печери.
2. Нині м. Хомс у Сирії.
3. Він згадується в Актах Халкідонського Собору.
4. Тут наведено версію святого Симеона Метафраста, запозичену Синаксарем святого Никодима. Згідно з деякими візантійськими джерелами (Созомен, Пасхальна хроніка, Псевдо-Кодин), главу Предтечі віднайдено в Палестині двома ченцями, прибічниками єресі Македонія, які доправили її в Кілікію. Дізнавшись про це, імператор Валент (364-378) наказав префектові Мардонію привезти її до Константинополя. Дорогою колісниця чудесним чином спинився в Пантихії (Віфинія). Довелося залишити святиню в маєтку Мардонія за назвою Косилай під нагляд ігумені-македоніанки Матрони. Після її кончини священик Вікентій, навернувшись у Православ'я, зберігав святиню, допоки імператор Феодосій Великий не забрав її і не переніс до столиці в складках свого плаща. 17 лютого 392 року він поклав її в прекрасній церкві кварталу Євдомон, спорудженій спеціально для цього. Врахувавши цю розбіжність оповідей, історики припустили, що Феодосій доправив до Константинополя лише частину реліквії. За півстоліття імператор Юстиніан звів у тому самому передмісті нову церкву Іоана Предтечі, і з цієї нагоди велів перевезти святиню з Емеси. Це свідчить про те, що храму, збудованого Феодосієм, там уже не було.