Мойсей1 походив із коліна Левія. Він народився в Єгипті, найімовірніше, у XIII столітті до Р. Х., коли єврейський народ був рабом у фараона. Колишні єгипетські царі з вдячності до Йосипа прийняли євреїв у Єгипті, і відтоді народ примножувався в числі і процвітав. Новий же цар побоявся цього і наказав вбивати всіх народжених єврейських немовлят чоловічої статі. Мати Мойсея не наважилася віддати дитину на смерть і довірила її Божественному Провидінню, поклавши в кошик і залишивши у водах Нілу. Дитину знайшла дочка фараона, яка дала їй ім'я Мойсей, що означає «врятований з води».
Мойсей був вихований як її рідний син і освоїв усю єгипетську премудрість і науку. Одного разу, у віці сорока років, він заступився за одноплемінника і вбив єгиптянина. Тоді йому довелося рятуватися від переслідувань і бігти в землю Мадіамську. Там він одружився на Сепфорі, дочці священника Іофора. Вона народила сина, якого Мойсей назвав Гірсам, що означає «я став прибульцем у чужій землі» (див.: Вих. 2, 22).
У цьому вигнанні, далеко від свого народу, він готувався до місії, яку Господь на нього поклав. Він пас отари тестя в горах і пустелях, перш ніж стати пастирем духовного стада Божого. Часто перебуваючи в пустелі тривалий час, Мойсей очищав серце і дух молитвою і постійним спогляданням чудес Божих.
Одного разу, коли він гнав отари на гору Синай (Хорив), Господь з'явився йому в такий спосіб, в який людині можливо бачити Бога. Своїми власними очима Мойсей побачив кущ, який горів, випромінюючи світло яскравіше, ніж світло сонця, і не згорав. Так йому було провіщено велике таїнство незайманого Народження і Втілення нашого Спасителя, Який переступив закони природи, зберігаючи їх.
Провівши в землі Мадіамській сорок років, Мойсей за велінням Божим повернувся до Єгипту, щоб врятувати свій народ від ярма фараонового. Оскільки Мойсей був недорікуватий і боявся приступити до цієї справи сам, Господь дав йому на допомогу брата його Аарона, щоб той говорив замість нього з народом. Фараон, чиє серце за Божим попущенням озлобилося, не хотів відпускати євреїв, які служили рабами на його будівництві. Тоді Господь через Мойсея вразив Єгипет десятьма жахливими стратами. Він перетворив на кров усі води в Єгипті, наповнив жабами всю землю фараонову, аж до самої його спальні, перетворив пил земний на мошок. Оскільки фараон усе ще відмовлявся відпустити народ, Господь вразив усю країну песими мухами, потім наслав на худобу моровицю, на худобу й на людей — запалення з наривами, наслав град, змішаний із вогнем, якого досі ніколи не випадало, та незліченну сарану, що винищувала все на своєму шляху. Всемогутній Господь вкрив Єгипет густою темрявою на три дні і, нарешті, умертвив опівночі всіх первістків у Єгипті: від первістка фараона до дітей рабів і всієї первісткової худоби. Фараон, переможений Божественною всемогутністю, відпустив євреїв, які забрали з собою багато єгипетських багатств.
За словом Мойсея Господь розсік Червоне море, щоб народ міг пройти сухим дном, і покрив водами фараона і його військо, яке переслідувало євреїв. Так Він повів Свій народ у пустелю, щоб випробовувати й виховувати його протягом сорока років, готуючи до благ Обіцяної Землі. Незважаючи на численні провини й невірність євреїв, незважаючи на їхнє нездоланне прагнення, подібно до сусідніх народів, поклонятися ідолам, витворам рук своїх, Господь не полишав їх своєю милістю й довготерпінням, бо раб Його Мойсей старанно молився за народ. Він, прообразуючи єдиного Посередника Месію, закричав до Господа: Прости їм гріх їхній, а якщо ні, то викресли і мене з книги Твоєї (Вих. 32, 32). Коли в пустелі євреї були позбавлені всякої людської розради, Господь виявляв їм Свою турботу численними чудесами. Він вивергав з неба манну, яка живила їх удосталь, тішив гіркі води, вів їх вдень під виглядом стовпа хмарного і вночі під виглядом стовпа вогняного, дарував їм перемогу над амаликитянами та іншими народами пустелі.
Коли євреї підійшли до гори Синай, Господь покликав Мойсея і повелів йому одному піднятися на вершину, де відкрив Себе в густій хмарі серед грому і трубних звуків. Мойсей говорив із Господом як із другом, і Господь відповідав йому голосом (див.: Вих. 19, 19). У грізному одкровенні Божественної Слави Господь дав Своєму служителю заповіді Священного Закону. Мойсей перебував із Господом на горі сорок днів і сорок ночей. Він отримав усе необхідне для досягнення доброчесності й мудрості, отримав приписи про спорудження святилища і про богослужіння, які слід було присвячувати Творцеві Всесвіту в очікуванні Його Явища у плоті.
Отримавши Божественні одкровення в темряві, що сяяла більше чуттєвого світла, Мойсей спустився з гори, тримаючи дві кам'яні скрижалі. На них рукою Божою були написані десять заповідей Закону. Божественне світло глибоко проникло в серце Мойсея і переповнювало все тіло. Обличчя його сяяло настільки сильно, що народ, не втаємничений у Божественні одкровення, не міг витримати його вигляду, тому Мойсей мусив носити покривало.
Незважаючи на всі ці знамення і чудеса, єврейський народ не переставав грішити, віддалятися від Господа і впадати в ідолопоклонство. Проте Мойсей постійно заступався за нього, і співчуття його було настільки велике, що, здається, і він засумнівався в Божественній допомозі в Меріві, де не було води. За велінням Господнім Мойсей вдарив жезлом по скелі і висік з неї воду. Але Господь сказав йому, що ні він, ні всі люди, виведені з Єгипту, не увійдуть до Обіцяної Землі, яка тече медом і молоком, оскільки вони засумнівалися в Божій обітниці.
Коли Мойсей досяг ста двадцяти років, а євреї готувалися увійти в землю Ханаанську, він отримав від Господа повеління піднятися на гору Нево, щоб здалеку побачити Палестину, до якої він стільки років вів дітей Ізраїлю, перемагаючи всі труднощі. На цій горі Мойсей помер і був похований, але ніхто не знає місця його поховання навіть до цього дня (Втор. 34, 6).
За матеріалами "Житія святих складені на Святій Горі Афон".
1. У грузинському «Календарі» з Палестини (Х ст.) разом із ним згадується праотець Йосип (див.: Garitte. Calendrier, P. 320).