Коли минуло сорок днів, визначених Законом Мойсея для очищення матері новонародженого (див. Лев. 12:2-4), Пресвята Богородиця і праведний Іосиф принесли Немовля Ісуса в Єрусалим, щоб він постав перед Господом. За Законом, кожен первісток чоловічої статі по праву належав Господу (Вих. 13:15) і присвячувався Йому в Храмі. Як символічний викуп за немовля Храму жертвували однорічне ягня або, якщо сім'я була бідною, двох горлиць і двох голубів (Лев. 12:8).
Господь неба і землі, Законодавець народу Свого, Ізраїлю, прийшов не порушити Закон, але виконати його (Мф. 5:17). Він сприйняв нашу природу, що стала смертною через гріхопадіння прабатьків, і відновив її Своїм приходом у світ і виконанням заповідей Закону. Господь, Джерело всякого багатства і всякої милості, зробився смиренним і найбіднішим із нас. Він підкорився Закону, який Сам дав нам і який ми не переставали порушувати. Господь показав нам, що шлях примирення з Богом лежить через послух.
На восьмий день Ісус надав Свою плоть для обрізання. Після цього, хоч ані Господь, ані Його Пречиста Мати не потребували очищення, Господь дочекався у Віфлеємі встановленого Законом строку, щоб постати в Храмі Своєї слави в тому тілі, яке прийняв, аби воно стало новим досконалим Храмом Його Божества. Неприступний і незбагненний Бог погодився бути викупленим за приношення бідних людей - голубів і горлиць, символів чистоти, миру й i невинності, які людинолюбний Господь дарував нам Своїм пришестям.
За переказом, у Храмі їх прийняв первосвященик Захарія, батько святого Іоана Предтечі. Несподівано він відвів Богородицю на місце, призначене для дів. У той же час сюди прийшов чоловік на ім'я Симеон. Праведний і благочестивий виконавець усіх заповідей Божих, він багато років чекав здійснення пророцтва, даного йому Святим Духом. Йому було обіцяно, що він не помре, доки не побачить Господа Христа.
Тоді старець, втілення надії Ізраїлю, простягнув руки, щоб прийняти Немовля. Тримаючи Дитя на вкритих покровом руках, ніби на престолі херувимському, Симеон благословив Бога і сказав: Нині відпускаєш раба Свого, Владико, за словом Твоїм із миром, бо побачили очі мої Спасіння Твоє (Лк. 2:9). Завіт Ізраїлів, що втратив силу з пришестям Христа, і закон, тінь майбутнього, вустами Симеона просили про те, щоб їм віддалитися перед світлом благодаті. Тепер, побачивши Спасителя і торкнувшись Того, про кого стільки віків провіщали праведники і пророки, старець міг сміливо просити Бога звільнити його від кайданів плоті й тління, щоб дати місце для вічної юності Церкви. Таким чином він урочисто сповіщав про сповнення прообразів Старого Завіту і виголошував останнє пророцтво про Спасителя. Праведний Симеон провістив Його Матері страждання і життєдайне Воскресіння Христа, які стануть каменем спотикання і призведуть до падіння нечестивих та воскресіння тих, хто повірить у Нього.
У Храмі також перебувала стара жінка на ім'я Анна, з коліна Асирового, відома всім, хто часто приходив сюди. Залишившись вдовою після семи років заміжжя, вона служила Богові, очікуючи в пості та молитві на прихід Спасителя. Вона також наблизилася до Немовляти й почала славити Бога, сповіщаючи всім про порятунок Ізраїлю.
За переданням, фарисеї, які на той час були в Храмi, почувши ці одкровення і розлютившись від того, i що первосвященник поставив Марію серед дів, пішли доповісти про це царю Іроду. Ірод зрозумів, що ця Дитина і є той новий Цар, про якого йому сповістили волхви, які прийшли за зіркою зі Сходу. Він негайно послав воїнів убити Немовля. Але вчасно попереджені й ведені Ангелом Божим Марія та Іосиф покинули місто та втекли в Єгипет. Лише через два роки вони повернулися до Назарета, що в Галілеї. Богонемовля зростало в мирі, чекаючи потрібного часу, почати Своє служіння людям, щоб розпочати Своє служіння людям.
Свято Стрітення Господнього з IV ст. припадало на сороковий день після Різдва. У 542 році імператор Юстиніан повелів відзначати його в Константинополі. Так Стрітення увійшло в коло Господніх свят.
За матеріалами "Житія святих складені на Святій Горі Афон".