Святий апостол і євангелист Іоан Богослов

Святий апостол і євангелист Іоан Богослов був сином Зеведея і Соломії - дочки святого Обручника Йосифа. Одночасно зі своїм старшим братом Яковом він був покликаний Господом нашим Ісусом Христом в число Своїх учнів на Генісаретському озері. Залишивши батька свого Зеведея в човні (Зеведей займався рибальством), обидва брати пішли за Господом.

Апостол Іоан був особливо улюблений Господом за досконалу незлобнiсть i велику чистоту. Після свого покликання святий Іоан не розлучався з Господом, він був Одним з трьох учнів, яких Господь особливо наблизив до себе; він був присутній при воскресінні дочки Іаїра і при Преображенні Господа на Фаворі. Під час Таємної Вечері він сидів за столом поруч з Господом і за знаком апостола Петра схилився на груди Спасителя і запитав Його про ім'я зрадника.

Апостол Іоан йшов за Господом, коли Його, зв'язаного, вели з саду Гефсиманського на суд беззаконних первосвященників Анни і Каіафи; вiн же знаходився у дворi архієрейському при допитах свого Божественного Вчителя і невідступно йшов за ним Хресним шляхом, співчуваючи Йому всім своїм серцем. Бiля підніжжя Хреста вiн плакав разом з Божою Матір'ю і почув звернені до них з висоти Хреста слова розп'ятого Господа: «Жоно! Це - син Твій», - і до нього: «це Мати - твоя!» (Ін. 19: 26-27). цього часу Іоан, як люблячий син, дбав про Пресвяту Діву Марію і служив Iй аж до Її Успіння, нікуди не відлучаючись з Єрусалима.

Після Успіння Матері Божої апостол Іоан, за жеребом, що випав йому, попрямував до Ефеса та інших Малоазійських міст для проповіді Євангелія, взявши з собою свого учня Прохора. Під час подорожі піднялася сильна буря, i корабель потонув. Усі мандрівники були викинуті на сушу, крім одного лише апостола Іоана, який залишився в безодні морській. Прохор гірко ридав, втративши свого духовного батька і наставника, і пішов до Ефеса сам. На 14-й день шляху вiн, стоячи на березі моря, побачив, що хвиля викинула на берег людину. Підійшовши до нього, вiн упізнав апостола Іоана, якого Господь зберіг живим, незважаючи на те, що той провів 14 днів у морськiй безоднi.

Перебуваючи в Ефесi, апостол Іоан невпинно проповідував язичникам про Христа. Проповідь його супроводжувалася численними великими чудесами, так що число тих, що повірили, збільшувалася з кожним днем.

У цей час почалося гоніння на християн, спричинене імператором Нероном (56-68). Апостол Іоан був відведений в кайданах на суд до Рима. За сповідання своєї полум'яної віри в Господа Ісуса Христа апостол був засуджений до смерті, але збережений живим силою Божою: він випив запропоновану йому чашу зі смертельною отрутою і лишився неушкодженим. Таким же чином він вийшов неушкодженим i з котла з киплячим маслом, в який був вкинутий за наказом мучителя. Після цього апостол був засланий в ув'язнення на острiв Патмос, де прожив багато років.

Дорогою до місця заслання апостол Іоан звершив багато чудес. Коли він прибув на острів Патмос, його проповідь, що супроводжувалася дивними чудесами, привернула до нього всіх жителів острова. Апостол просвітив світлом Євангелія більшу частину жителів, вигнав численних бісів, які перебували в ідольських капищах, зцілив багато хворих.

Волхви чинили великий спротив проповіді святого Іоана. Вони здавна тримали у своєму підпорядкуванні язичників різними бісівськими марами. Особливо страшив усiх пихатий волхв Кiнопс, який хвалився тим, що доведе до загибелі апостола. Але великий Іоан, син Грому, як іменував його Сам Господь, силою діючої через нього благодаті Божої зруйнував усі хитрощі бісівські, на які сподівався Кiнопс. Гордий волхв безславно загинув у морськiй безодні, бо апостол Іоан одним своïм словом зв'язав бiсiв, якi раніше допомагали Кінопсу; вони виявилися безсилими допомогти чарівникові, і він потонув.

На острові Патмос апостол Iван вiддалився зі своїм учнем Прохором на пустельну гору, де звершив триденний піст і молитву, після чого гора захиталася і загримів грим. Прохор у страху впав на землю. Апостол підняв його i наказав записувати слова, які він буде вимовляти. Я є Альфа й Омега, початок і кінець, говорить Господь, Який є і був і гряде, Вседержитель» (Одкр. 1: 8), - звіщав Дух Божий через святого апостола. Так близько 67 року була написана Книга Одкровення (Апокаліпсис) святого апостола Іоана Богослова. У цій книзі розкриті таємницi доль Церкви та кінця світу.

Після тривалого заслання апостол Іоан отримав свободу і повернувся до Ефеса, Де він продовжив свою дiяльнiсть, повчаючи християн остерігатися різних ересей. Близько 95 року апостол Іоан написав в Ефесі Євангеліє. Він заповів усім християнам любити Господа і один одного і цим виконати закон Христів. Апостол любові - так іменується святий Іоан, бо він постійно вчив, що без любовi людина не може наблизитися до Бога і догодити Йому. У трьох своїх посланнях апостол Іоан проповідує любов до Бога і ближніх, сам будучи для оточуючих прикладом любові.

Уже в глибокій старості, дізнавшись про одного юнака, який збився зі шляху Істинного і зробився ватажком зграї розбійників, апостол Іоан пішов шукати його в пустелю; коли ж винний, побачивши святого старця, зник, апостол побiг за ним і благав зупинитися, кажучи, що гріх юнака він бере на себе, аби той покаявся і не губив свою душу. Зворушений такою любов'ю, юнак дiйсно покаявся і виправив своє життя.

Апостол Іоан прожив на землi бiльше 100 років, залишившись нарешті єдиною живою людиною, яка бачила Ісуса Христа під час його земного життя - iншi апостоли в цей час всi вже померли мученицькою смертю. Вся християнська Церква глибоко шанувала апостола Іоана, як тайноглядача доль Божих. Сам Господь дав своєму улюбленому учневі і його братові апостолу Якову найменування Воанергес, що означае «сини Грому», а Церква назвала його Богословом за глибину сповіщених їм світу Божественних одкровень. На іконах святий апостол Іоан зображується з орлом - символом високого польоту його богословської думки.

Коли настав час відходу апостола Іоана в загробний світ, він пішов за межi Ефеса з сімома учнями і наказав викопати для себе в землі хрестоподібну труну, в яку лiг, сказавши учням, щоб вони засипали його землею. Учнi з плачем цілували свого улюбленого апостола, але, не наважуючись не послухатися, виконали те, що він сказав. Вони закрили обличчя його хусткою і закопали могилу. Дізнавшись про це, решта учнів апостола прийшли до місця його поховання та розкопали могилу, але не знайшли в ній тіла апостола, за особливим Божим промислом переселеного в загробний світ. Щороку з могили святого апостола Іоана в травні, 8-го числа, виступав тонкий прах, який віруючі збирали і яким зцілювалися від хвороб душевних і тілесних. Тому Церква святкує пам'ять святого апостола Іоана Богослова ще й 8 травня.

Pоздрукувати матеріал