Цей великий і знаменитий воїн Христовий походив із заможної і знатної каппадокійської родини. Коли йому було десять років, помер його батько. Тоді мати Юрія Поліхронія, яка потай від чоловіка прийняла християнство, повернулася на батьківщину - до Палестини, де виховала сина в Євангельських чеснотах.
Маючи прекрасну зовнішність, ясний розум і добрі звичаї, Юрій у вісімнадцять років пішов на військову службу. Він здобув прихильність начальства і скоро був підвищений до звання трибуна імператорської варти, а потім, імовірно, був удостоєний звання префекта.
За переказом, повертаючись до Каппадокії після переможного походу та минаючи Атталію, що в Памфілії, Юрій врятував дочку царя, віддану на поталу жахливому змію. Захоплені цим виявом Божої могутності, всі місцеві язичники перейшли у християнство.
Близько 304 року, коли імператор Діоклетіан зібрав у Нікомідії всіх правителів Сходу, щоб оголосити едикти проти християн, святий Юрій відчув, що настав час йому привселюдно сповідати Христа. Він роздав своє майно убогим, відпустив на волю рабів і направився до палацу. Святий постав перед імператором посеред зібрання і звинуватив його у неправедному пролитті невинної крові християн. Вражений Діоклетіан доручив своєму наближеному Магненцію допитати зухвалого офіцера про його віру. Юрій відповідав, що вірує у Христа, істинного Бога, і тому без остраху прийшов викрити царя. Коли імператор оговтався від подиву, він велів святому принести жертви богам імперії і пообіцяв у разі згоди обсипати його почестями. Юрій відповів: "Твоє царювання швидко мине і зникне, не принісши тобі ніякої користі, але ті, хто приносить жертву хвали Царю Небесному, будуть царювати з Ним вічно!"
За наказом імператора солдати стали бити святого списами в живіт. Кров потекла рікою, але після перших же ударів списи погнулися, немов були зроблені з воску. Тоді воїна Христового кинули у в'язницю, а на груди йому поклали важкий камінь. Наступного дня він знову постав перед тираном і проявив таку ж твердість духу. Тоді його прив'язали до колеса, підвішеного над лезами, так що під час обертання воно розрізало тіло святого на дрібні шматочки. Перемагаючи біль своєю безмірною любов'ю до Бога, святий Юрій не переставав дякувати Господу. Тоді з небес почувся голос: "Нічого не бійся, Юрію. Я з тобою!". Ангел, одягнений в білу одежу, що сяяла яскравіше за сонце, звільнив святого від пут і зцілив його рани.
Коли Юрій постав перед імператором неушкодженим, два офіцери з імператорської варти, Анатолій і Протолеон, голосно сповідали Христа. Ïx одразу обезголовили. Імператриця Олександра також оголосила себе християнкою, але Магненцій змусив її повернутися до палацу. Тоді святого кинули у рів, заповнений негашеним вапном, але, подібно до трьох юнаків у печі вавилонській, він через три дні вийшов звідти цілим і неушкодженим. Багато людей вітали його, вигукуючи: "Великий Бог Юрія!"
Однак імператор, залишаючись нечутливим до всіх доказів могутності Христової, наказав одягти святому на ноги чоботи, підбиті розпеченими цвяхами, і так водити його. "Поспішай, Юрію, до Того, до кого ти прагнеш!" - говорив собі святий, волаючи до Господа про допомогу. І знову залишившись неушкодженим i випромінюючи світло благодаті, він постав перед тираном. З милості Божої, отрута, приготована для нього чаклуном на ім'я Афанасій, не принесла йому ніякої шкоди. Але Афанасій і його поплічники все ще не вірили Юрію, вважаючи, що він рятується якимись чарівними засобами. Тоді святий на їхню вимогу воскресив небіжчика. Воскреслий упав ниць перед святим, сповістив, що молитва Юрія витягнула його з пекла і сповідав Христа. Переможений чаклун упав до ніг Божого слуги, попросив у нього прощення і сам навернувся до істинної віри. Розриваючись від люті, Діоклетіан наказав негайно відтяти голови Афанасію і воскреслому.
Багато з тих, хто увірував у Христа після чудес, здійснених святим Юрієм, знайшли можливість відвідати його у в'язниці, щоб отримати настанови в Євангельських істинах або зцілення від недуг. Святий співчував болю кожного і навіть воскресив вола одного селянина на ім'я Гликерій. Цього селянина потім схопили і обезголовили без суду і слідства.
Наступного дня Діоклетіан наказав привести Юрія в храм Аполлона, де зібрався великий натовп. Удавши, начебто він готовий принести жертву богам, мученик увійшов до храму, став перед ідолом і наклав хресне знамення. Тоді біси, що жили в статуї, з трепетом сповідали Христа єдиним істинним Богом і з великим шумом вийшли геть, а ідоли розсипалися на порох. Побачивши це, жерці та інші язичники вигнали святого з храму і відвели назад до палацу. Почувши галас, імператриця Олександра вийшла з палацу і, продержись крізь натовп, припала до ніг святого, вигукуючи: "Боже Юрія, допоможи мені!". Нездатний більше стримувати свою лють, тиран, чиє серце затверділо, як колись фараонове, наказав зітнути голови обом. Однак напередодні страти Олександра, перебуваючи у в'язниці, мирно спочила у Бозі.
Коли прийшов час, Юрій вирушив на місце страти у супроводі великої юрби і заохочений підтримкою своею матері Поліхронії, яка упокоїлась скоро після смерті святого. Мученик склав Господеві подяку за всі Його милості і, помолившись, щоб він не залишив без відповіді його молитви за всіх тих, хто з вірою буде вдаватися до його заступництва, схилив голову під меч і зійшов на Небо, щоб там отримати нагороду вічної слави. За волею святого, слуга Юрія переніс його чесні мощі на батьківщину, в Лідду (Діосполь) y Палестині. Там, у великій церкві, побудованій на його честь, звершувалося багато чудес.
Шанування святого Юрія поширене в усьому християнському світі, як на Сході, так і на Заході. Він обраний покровителем деяких країн, зокрема Грузіі та Англії, йому присвячені тисячі храмів. У Київській Русі святий став особливо шануватися з часів благовірного князя Ярослава Мудрого, який у хрещенні мав ім'я Юрій. Князь побудував на честь свого небесного покровителя величний храм, а день його освячення став традиційним другим днем святкування пам'яті святого для Церкви Русі.
Кожна християнська душа бачить у святому Юрії втілення чеснот мужності, терпіння у випробуваннях і надії на благодатну допомогу, які Подвигоположник Христос заповів усім воїнам благочестя.
За матеріалами "Житія святих складені на Святій Горі Афон".