Собор преподобних отців Києво-Печерських, які в дальніх печерах спочивають

Колиска чернечого життя, Києво-Печерська Лавра, заснована у 1051 році преподобними Антонієм і Феодосієм Печерськими, поширювала сяйво великих духовних подвигів по всій землі українській. Молитовні подвиги ченців Києво-Печерського монастиря  надихнули наступні покоління на великі духовні труди.

Ця обитель, за словами Києво-Печерського Патерика, була поставлена «сльозами, постом, молитвою, бдінням». Пре-подобний Антоній, говорить один з авторів Патерика, «не мав ні золота, ні срібла, і отримав усе сльозами і постом». Під час перебування преподобного Феодосія ігуменом Лавра жила милостинею, яку в достатку отримувала від князя і від мирян, які залучалися благочестям і святістю життя чернечої общини.

Прийнявши монастир під свою опіку з благословення преподобною Антонія, преподобний Феодосій посилив у ньому стримання, «великий піст і молитви зі сльозами»; коли ж число братії перевищило 100 осіб, він став шукати відповідний монастирський устав для влаштування внутрішнього життя монастиря. Преподобний Феодосій обрав Студійний статут, який в подальшому був запозичений у Києво-Печерської Лаври іншими монастирями. В умовах суворого монастирського житія і щоденних аскетичних подвигів ченці Києво-Печерської обителі, як «світила сяяли на Русі». «Одні були міцні посники, інші трудилися в недосипанні, інші на земних поклонах, інші постили по дню і по два, інші їли хліб з водою, інші одну варену зелень або одну сиру», - свідчить Києво-Печерський Патерик. 

В обителі перебувала істинно християнська любов у відносинах між братією. У Патерику особливо наголошується взаємна турбота ченців один про одного, піклування про молодших з боку старших насельників, які «навчали менших і втішали, як дітей улюблених. Якщо брат впадав у який-небудь гріх, інші втішали його і з великої любові своєї єпитимію розділяли троє або четверо... Якщо який-небудь брат йшов з монастиря, вся братія сильно сумувала про те; посилали за тим, хто пішов і, закликавши його в монастир, йшли до ігумена, кланялись, просили за нього і брали в монастир з радістю. Такі-то були люблячі, помірковані посники!» - вигукує чернець Києво-Печерської обителі преподобний Нестор Літописець.

Живучи милостинею світу, монастир і сам прагнув допомагати від своїх надлишків сиротам, голодним і бідним людям. Неподалік від Києво-Печерської Лаври преподобним Феодосієм був побудований будинок для убогих і хворих, яким надавалася всебічна допомога. Щосуботи монастир відправляв у місто віз хліба, призначеного для ув'язнених у темницях. 

З усіх аскетичних подвигів особливого поширення серед ченців Києво-Печерської Лаври отримало самітництво. Зазнаючи великі спокуси, подвижники виходили з них переможцями завдяки глибокій вірі, багатотерпеливості, безмежній вірності Богу, старанній безперервній молитві і суворому посту. Серед преподобних отців Києво-Печерських, які почивають у Дальніх печерах, пам’ять яких Церква святкує 10 вересня, більше половини прославилися самітництвом і великим постуванням.

У число цих преподобних отців входять ченці, які звершували свій духовний подвиг в різні періоди часу - з XI до XV століття. Про кожного з них не зберіглося докладних житійних відомостей, за винятком імені, часу несення подвигу і вказівки про те, на який стезі той чи інший чернець ніс духовні труди і подвиги.