7. Чи на обличчя ви дивитесь? Хто певний у собi, що вiн Христів, той сам по собi суди, що як вiн Христів, так i ми Христовi. 8. Бо коли б я i бiльше став хвалитися нашою владою, що Господь дав нам на будування, а не на руйнування ваше, то не осоромився б. 9. Втiм, нехай не здається, що я залякую вас посланнями. 10. Так як дехто говорить: послання його важкі і міцні, а особисто присутній — слабкий, i мова його незначна, — 11. такий нехай знає, що якi ми на словах у посланнях заочно, такi самi i на дiлi особисто. 12. Бо ми не смiємо рiвняти або прирiвнювати себе до тих, якi самi себе виставляють: вони мiряють себе самими собою та порiвнюють себе з собою нерозумно. 13. А ми не будемо хвалитися безмiрно, але за мiрилом, що призначив нам Бог, як таку мiру, щоб досягти i до вас. 14. Бо ми не напружуємо себе, як тi, що не досягли до вас, тому що ми досягли i до вас благовiстям Христовим. 15. Ми не без мiри хвалимося, не чужими трудами, але надiємось, що разом iз зростанням вiри вашої ми звеличимося мiж вами надмiру, 16. так щоб проповiдувати Євангелiє і далеко за вами, а не хвалитися готовим у чужому дiлi. 17. «А хто хвалиться, нехай хвалиться в Господi». 18. Бо не той достойний, хто сам себе хвалить, але кого хвалить Господь.