13 квітня
2018 р.
Митрополит Симеон у Польщі привітав з 60-літтям керуючого Люблінською єпархією

12 квітня митрополит Вінницький і Барський Симеон прибув у Люблінську єпархію Польської Православної Церкви. Разом з митрополитами: Житомирським і Новоград-Волинським Никодимом та Переяслав-Хмельницьким і Вишневським Олександром владика Симеон завітав до міста Грубешова, де їх зустрічав архієпископ Люблінський і Холмський Авель. Владики оглянули місцевий Успенський храм, помолилися перед його святинями та поспілкувалися з настоятелем протоієреєм Іоанном Котом.

13 квітня, у Світлу П'ятницю та свято ікони Божої Матері "Живоносне Джерело", у Покровському жіночому монастирі с. Турковичі Грубешовського повіту відбулась урочиста Божественна літургія, яку звершили архіпастирі з України: митрополит Вінницький і Барський Симеон, митрополит Житомирський і Новоград-Волинський Никодим, митрополит Переяслав-хмельницький і Вишневський Олександр, а також архієпископ Люблінський і Холмський Авель. Владикам співслужили священики Люблінської єпархії.

Після літургії та хресної ходи митрополит Симеон з благословення Предстоятеля Української Православної Церкви Блаженнішого Митрополита Онуфрія вручив архієпископу Авелю орден Української Православної Церкви митрополита Петра Могили. Нагорода була вручена за заслуги владики Авеля перед Українською Православною Церквою та з нагоди його 60-ліття, яке припало на день Пасхи Христової. Митрополит Олександр також вручив ювіляру відзнаку Фонду пам'яті Блаженнішого Митрополита Володимира (Сабодана), духівником якого він є.

Від себе особисто та від вінницької пастви митрополит Симеон привітав владику Авеля з Пасхою Христовою та з його особистим ювілеєм і побажав своєму другу і собрату довгих років життя і плідного служіння Господу Ісусу Христу і Його Святій Церкві.

Того ж дня владики відвідали Успенський кафедральний собор у м. Володимир-Волинську.

Довідка:

У Турковичах існував монастир, початок якого, за переказом, пов'язаний з чудом. Під час перевозу образа Божої Матері з Белза до Ченстохова (Ченстоховської ікони) близько 1378 року подібний образ з'явився й у Турковичах.

Побудований на цьому місці монастир був зруйнований 1749 року. Від нього залишилася лише невелика дерев'яна церква на честь Покрови Божої Матері зі згаданим чудотворним образом. 1901 року монастир відновлено як православний жіночий з учительською семінарією для дівчат, притулком для 200 сиріт, лікарнею, рільничою школою та інше; з цих закладів вийшло чимало місцевої інтелігенції. 1918 року польський уряд закрив монастир, велику соборну церкву було розвалено, а інші перероблено на склад і костьол та засипано шановану в народі криницю.

На частково збереженому цвинтарі заходами єпархіальної влади 1928 року збудовано дерев'яну церкву, що стала місцем щорічних прощ з Холмщини й Волині. 1938 року польська влада розвалила і цю церкву, а священників і черниць вивезла.

У березні 1944 року українське населення постраждало від нападу польського партизанського загону Армії Крайової. Унаслідок цього нападу 80 осіб були жорстоко вбиті, а 150 будинків були зруйновані.

У 2008 році діяльність православного жіночого монастиря в Турковичах була відновлена.
На Вінниччині також є шанований список Турковицької ікони Божої Матері, який вцілів у вогні

Знаходиться він у храмі Усікновення глави св. Іоанна Предтечі у с. Шевченкове Літинського району. Цей храм відомий в Україні і за її межами завдяки чудотворній Зіновинській іконі Божої Матері, яка також знаходиться у ньому. У 2015 р. за рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви ця ікона вшановується на загальноцерковному рівні. А у 2006 р. її намагалися спалити разом із храмом. Перед цим настоятелю о. Володимиру Кіщуку підкидали листи з погрозами.

Так одного дня у церкві знайшли лист: «Дорогой святой отец Владимир. Спасибо вам и Зинаиде (жінка, яка зберегла ікону у радянські часи – авт.), что прославили нашу деревню. Но не все жители поддерживают ваши чудотворения, хватит этих чудес. Мы знаем, что это ваш бизнес. А мы не хотим больше этих чудотворений. Если вы хотите – оставайтесь. Но монахов и монастыря здесь не хотим. А вам не нравится – уезжайте. Вместо вас пришлют нам другого священика».

А через два дні під дверима храму прихожани побачили голубий сміттєвий пакет, перетягнутий скотчем для поклейки вікон. Там лежав один хрест і дорога лампадка з запискою, написаною під трафарет: «По прошению возвращаем лампаду, чтоб горела. Зина, перестань быть святой, ты будешь за это в ответе».

Після цього листа батюшка благословив на ніч виносити ікону з храму. Відчував, що не зупиняться. Чи знали про це злочинці, невідомо, але через два дні після останнього листа у вікно церкви полетів запалений факел…

Це сталося в ніч з 24 на 25 жовтня 2006 року. Подружжя Алла та Сергій Намізнюки прокинулись від «розривів» скла. Горіла церква! Сергій одразу ж кинувся до дзвіниці і тривожним дзвоном розбудив селян. Своїми силами їм вдалося погасити вогонь.

Біля ікони Божої Матері «Турковицька», яка за відсутності Зіновинської ікони знаходилась у центрі храму, на аналої, знайшли залишки десятилітрової каністри в якій була солярка. Тут був епіцентр пожежі, від якої у храмі згоріли усі ікони. І тільки літографічне зображення Турковицької ікони на папері у дерев’яній рамці збереглося.

Після такого дива Турковицьку ікону Божої Матері у Шевченково вшановують нарівні з Зиновинською. Як розповідає настоятель протоієрей Володимир Кіщук Божа Матір через Свій Турковицький образ вже явила не одне чудо. Зокрема зцілила жінку від головної болі, яка мучила її протягом довгого часу, а також по молитвах матері зцілила сина від пияцтва та пристрасті до наркотиків. Усі ці випадки фіксуються у спеціальному зошиті, який постійно поповнюється свідченнями і вдячними записами тих, хто у Шевченково отримав чудо від Божої Матері від Її святих ікон "Зиновинської" і "Турковицької".

Свято Турковицької ікони Божої Матері 15 липня.

Прес-служба Вінницької єпархії

Читайте наші новини у Telegram