14 серпня
2018 р.
Свято винесення чесних Древ Животворящого Хреста Господнього, пам’ять мучеників Маккавеїв

14 серпня, у свято винесення Чесних Древ Животворящого Хреста Господнього та день пам'яті святих мучеників Маккавеїв у Спасо-Преображенському кафедральному соборі міста Вінниці була звершена святкова Божественна літургія. Богослужіння, у співслужінні соборного духовенства, звершив митрополит Вінницький і Барський Симеон.

Наприкінці літургії був звершений водосвятний молебінь. Митрополит Симеон звернувся до присутніх зі словами проповіді та привітав паству зі святом. Після цього, за традицією, священики окропили святою водою принесені парафіянами мед, квіти і трави.

Довідка:

Свято винесення Чесних Древ Животворящого Хреста Господнього

Свято винесення Чесних Древ Животворящого Хреста Господнього має візантійське коріння. Історія розповідає про те, що в південній країні - Візантійської імперії (і особливо в багатолюдному Константинополі) - як раз на серпень припадали спалахи холерних і інших інфекційних епідемій, від яких гинуло безліч людей. Віруючі ж люди завжди шукали захист в Бога. Тому 14 серпня Патріарх Константинопольський разом з кліром і самим імператором виносили з царської скарбниці Чесне Древо Животворящого Хреста Господнього (саме того Хреста, на Якому був розп'ятий Спаситель). І робили хресний хід по місту, щоб Господь Своїм Хрестом врятував людей. Хресні ходи тривали майже два тижні - до свята Успіння Пресвятої Богородиці. Паралельно служилися водосвятні молебні, і святою водою щедро окроплялись жителі, вулиці і будинки Константинополя для вигнання усякої скверни і хвороби.

З Візантії разом з грецьким духовенством, яке довгий час очолювало церковну ієрархію у Київській Русі, свято перейшло й до нас.

Звідси ж і звичай здійснювати на утрені свята винесення з вівтаря хреста, прикрашеного квітами, і поклоніння перед ним.

Пам'ять святих мучеників Маккавеїв

В цей день також згадується день пам'яті семи мучеників Маккавеїв Авима, Антоніна, Гурія, Єлеазара, Евсевона, Аліма, Маркела, їх матері Соломонії і вчителя Єлеазара.

У 168 році до Різдва Христового Єрусалим був захоплений сирійським грецьким правителем Антіохом IV Епіфаном, що мав своєю столицею Антіохію Сирійську, названу так на честь династії Антіохів. Антіох не просто захопив юдейську столицю, він розв'язав релігійну війну, так як захотів еллінізувати край, нав'язавши євреям язичницьку релігію. За сповідання віри в істинного Бога покладалася страта. У той час вирізалися цілі населені пункти і єврейські племена, що залишилися вірними релігії предків. Останньою крапкою, що викликала іудейський бунт проти нечестивого царя, стало осквернення Єрусалимського храму. Антіох перетворив його в капище Зевса і на жертовнику особисто заколов жертовну свиню. Це стало особливою образою для євреїв.

Серед них організувалося опір, в першу чергу релігійному гніту. Іудеї захищали віру в істинного Бога. Борці за старозавітну віру і звільнення єврейського народу від тяжкого еллінського ярма стали називатися Маккавеями. Це не прізвище, а скоріше прізвисько. У перекладі з арамейської мови слово означає «молот на ворогів», маючи в корені своєму слово «Маккабі» - «молот». Прийнято вважати, що першим таке прізвисько отримав вождь єврейського народу Іуда з династії Хасмоніїв. В історії відомий як Іуда Маккавей.

Відповідно сім юнаків: Авим, Антонін, Гурій, Єлеазар, Евсевон, Алім, Маркелл, мати їх Соломонія і вчитель Єлеазар, які прийняли смерть від царя Антіоха за сповідання віри в Бога, також стали називатися Маккавеями.

Прес-служба Вінницької єпархії

Читайте наші новини у Telegram

Фотоальбом на FLICKR