24 червня
2019 р.
Члени релігійної громади с. Пеньківка розповідають про події, які відбулися біля їхнього храму 23 червня 2019 року + ВІДЕО

Парафіяни Свято-Миколаївського храму с. Пеньківка Літинського району Православної Церкви України розповідають про події, що відбувалися на території їхнього храму 23 червня 2019 року, коли їхній колишній настоятель протоієрей Віталій Недипіч покликав спортсменів і кремезних чоловіків, щоби вони охороняли храм від місцевих жінок, бабусь і чоловіків, які були парафіянами храму з часу його побудови. Люди сподівалися на діалог і на те, що священик почує думку більшості парафіян. Але їхні очкування вкотре виявилися марними. Їм відповіли категоричним «ні» і знову заявили, що вони не релігійна громада і взагалі, люди іншої віри…

Наталія Інуляуз

В черговий раз, коли ми прийшли помолитися до церкви, а не до храму, куди нам вхід заборонений, на порозі храму ми зустріли якихось незнайомих людей. В них ми упізнали двох майстрів спорту з тхеквондо. Наші сільські діти займаються тхеквондо, і мої діти у тому числі. Ці хлопці з чорними поясами. Коли з ними далі спілкувалася, то вони розказують, що вони прийшли помолитися. На питання, чому вони на порозі церкви, вони пояснюють, що вони бояться нас, вони боронять своїх братів, захищають тих, що всередині храму. І що вони на кожний такий позов, до кожного села їздять. Розказали, що вони були у Вороновиці, в Луці-Мелешківській, в Лукашівці. Один з них, до речі, є сином лукашівського нашого батюшки, прихильника Московського патріархату. Ну і хлопці настроєні радикально. Вони якби людей, так кажуть, пускаємо до церкви по одному і під пильним оком, а так, щоби зараз зайшла громада з п’яти чоловік, то я не знаю, чи це вдасться. Але ми не вчиняємось до протиправних дій і ми побожно стоїмо, чекаємо, чим це все закінчиться. Ми чекаємо Недипіча, настоятеля цього храму, на переговори. Громада хоче від нього почути хоч раз хоч щось «вразумітєльне».

Іван Коломієць

Сьогодні у нашому селі така абсолютно несподівана подія – члени громади Православної Церкви України прийшли для того, щоби помолитися у храмі, але, на жаль, цього не сталося, тому що на порозі стояли міцні хлопці, які нам погрожували, які не пускали прихожан Православної Церкви України, незважаючи на те, що руками цих прихожан з першого камінчика споруджувався храм, що вони фінансували зведення культової споруди. Ці люди, абсолютно чужі, приїхали сюди і нав’язують свою волю. Безперечно, що це генерує конфлікт між тією жменькою людей, я вважаю, зомбованих людей, які не усвідомлюють наслідки своїх діянь і вчинків, і переважною більшістю громади, яка вирішила перейти до Православної Церкви України, яка отримала Томос від Вселенського Патріарха Варфоломія. Церкви, яка є однією з п’ятнадцяти Православних Автокефальних Церков світу. Вони зводять наклеп. Вони роблять різні заяви і звернення. Вони називають нас розкольниками. Це – люди дуже небезпечні, я вважаю. От сьогодні ми побачили представників «руського міра». Він тут, на порозі, і, звичайно, ми повинні докладати усіх зусиль, щоби зрештою досягти порозуміння. Щоб і та невеличка жменька людей і кількасот прихожан Православної Церкви України могли порозумітися. Звичайно, ми готові до цього і ми є людьми, які сповідують загальнолюдські, християнські цінності. Ми готові до діалогу. Слово – за тією стороною.

Тетяна Микичур

Сьогодні неділя і ми зібралися тут, коло нашого Миколаївського храму. Ми прийшли на службу, але, на жаль, так як останні пів року ми молимося на території церкви, тому що в церкву нас наш місцевий священик не пускає. Але мало того, що сьогодні ще крім тих двадцяти людей, які до них ходять, поприїжджали ось, як ви можете бачити, інші люди. Ми не знаємо звідки, і в церкву вони нас не пускають. Також люди городами добираються з інших сіл до церкви, щоби зробити «масу», яка потім буде казати, що це їхня церква.

Степан Дідусенко

Сьогодні неділя, і я прийшов помолитися до церкви зі своїми односельцями, але наш батюшка Московського патріархату Недипіч закрився з десятьма своїми кумами, найняв двадцять бандитів. Майстри спорту – деяких я упізнав – майстри спорту з тхеквондо, карате і так далі. І наших прихожан просто-напросто не пускають. Тут таке в нас вчинилося і ми не знаємо, що нам робити, як нам далі бути. І я собі так думаю, ну хіба це, якщо ти батюшка, священнослужитель, то це хіба по-Божому, по-християнському (вони кажуть, що вони християни)? Я не знаю в кого вони вірять.

Тетяна Бондарчук

Сьогодні неділя. Ми, православні християни, прийшли на службу до нашого храму, але у зв’язку з викликом чи приїздом «тітушок» нас не пускають і не дозволяють увійти в храм. Наша поліція робить усе можливе, щоби не допустити ніякого прояву їхньої агресії. Ви можете побачити, як бідні люди сидять на наших лавочках, чекають, щоби до них вийшов священик Недипіч Віталій та пояснив, чому він поступив так у цій ситуації. І ми пропонували йому, оскільки ми також є релігійна громада, почергове богослужіння у нашому храмі, але він відмовився. Ми надіємося, що ми знайдемо тут порозуміння з милістю Божою і все у нас буде добре.

Сергій Томляк (староста храму)

Я – українець і я за Українську Церкву. Я староста. Двадцять п’ять років я староста коло цієї церкви. Я її розпочинав «з нуля» ще при совєцькій власті. Лякали мене Сибіром, з роботи вигнали, але потихеньку я, з моїми бабцями, ще так люди трималися комунізму, а я з моїми бабцями потихеньку фундамент зробили. Люди побачили, що фундамент ми зробили, стали тоді допомагати. Так, потихеньку, за двадцять п’ять років ми її зробили. Цей батюшка, що зараз, - Недипіч – він в нас вже дванадцять років. Дванадцятий батюшка в нас. І не можна з ним толку звести. Людей він не поважає. Людина він непогана. Я проти нього нічого не маю, але ми хочемо, щоби була Українська Церква і була за Україну.

 

 

Прес-служба Вінницько-Барської єпархії ПЦУ

Читайте наші новини у Telegram, Viber та WhatsApp